Інтернат — одне з тих місць на землі, правду про яке не можна довідатися зі сторони. Тому ми взяли інтерв’ю в людей, що знають про подібний заклад не з чуток. Перед вами — різні погляди на ті самі проблеми. Без коментарів.
Роман (старшокласник Канівської школи-інтернату): Ми жили в Черкасах — батьки і шестеро дітей. Тата 1997 року вбили, мама дуже пила, мене відправили в інтернат у Смілу Черкаської області. А потім мати вмерла від цирозу печінки, і я потрапив сюди, в Канів. Про цей інтернат я чув давно — від хлопців, з якими відпочивав в одному таборі. У чомусь школа виявилася набагато кращою, у чомусь трохи гіршою. Але загалом я дуже задоволений! А рідні... Старший брат живе с родиною, середній... пропав десь, а може, й помер уже. Ще один — у Черкасах, спивається, вже й людську подобу втратив. Сестра з бабусею живе, а найменшенька вчиться в Чигирині.
Микола Ляшенко (директор Миколаївської школи-інтернату для сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки): Наш інтернат існує з 1960 року. Ми проводимо дуже багато акцій, залучаємо до співробітництва міністерства, благодійні фонди, табори відпочинку. Щороку оздоровлюємо щонайменше 30 осіб у гірських санаторіях. Лікуванню дітей сприяє філія Швейцарського благодійного фонду. З їхньою допомогою змогли прооперувати в Києві 13-річного хлопчика-інваліда. Вони ж подарували стоматологічний кабінет, в якому тепер лікується вся школа. Нас забезпечують меблями, технікою, комп’ютерами, щоб діти могли розвиватися.
Роман: Між нами іноді виникають страшні конфлікти. Це ж бо інтернат! Щось не поділили — все! Кримінал! Хлопці тут дуже вразливі й все приймають у багнети. Але ми не любимо, коли з нашими справами розбираються викладачі. Найчастіше вирішуємо проблеми колективно або старші заступаються за молодших. Вчителі знають це і просто не втручаються. Але ми — свідомі! Якщо я, наприклад, у чомусь винний — завжди вибачуся. На це теж потрібна сміливість. Адже вже не первачок!
Микола Ляшенко: Ми практикуємо цікаву й ефективну методику впливу на дітей в разі конфліктів. Призначаємо вихователем одного зі старших учнів — ніби піонервожатого. Він дуже відповідально ставиться до покладеної на нього місії, і, звичайно, краще за будь-якого вчителя знає, як краще заспокоїти і переконати ту чи іншу дитину. Ну а в кризових ситуаціях, звичайно, підключаються вихователі, психологи, викладачі. Але жодного силового впливу!
Роман: Уся школа поділяється на дві групи: курців і «нормальних». Перші дуже рідко захоплюються чим-небудь, вони свідомо «йдуть не в той бік». У вихідні нас відпускають до рідних та опікунів, якщо вони, звичайно, є. Але батьки багатьох дітей позбавлені батьківських прав. Їхні чада не хочуть нікуди їхати. Вони раніше дорослішають, стають самостійними. Але на певному етапі таку поведінку припиняють жорстоко. І це правильно. Бо якщо не тримати ситуацію під контролем, самим же дітям буде небезпечно! Подивіться, скільки зараз людей бродяжать, колються, тиняються по підвалах і не знають: протягнуть вони до завтра чи ні. Тому я радий, що живу тут! Коли закінчу 11 клас, дуже хочу кудись піти вчитися далі. Тільки от не знаю, куди. І не знаю, чи вийде. Нам кажуть, що коли оцінки гарні — потрапиш у вуз. Гірші — до ПТУ. А якщо зовсім погані, можуть узагалі нікуди не прийняти.
Микола Ляшенко: У Київському військовому училищі імені Богуна навчаються троє наших колишніх вихованців. Ще один випускник працює в обласній раді. Цього року шестеро дітей вступили до будівельного інституту. Багато хто з випускників іде у педагогічні вузи. А когось тягне до землі — працюють комбайнерами, трактористами, машиністами. Ми намагаємося роздивитися кожний проблиск таланту у дітей. Дев’ятикласникам роздаємо анкети, де вони вказують, ким би хотіли стати. І тоді на педагогічній раді легше визначити: кого куди направити. Водимо учнів на екскурсії у вузи, на заводи і підприємства. А ще в нас зараз навчається одна дуже музично обдарована дівчинка, котра нас радує своїми успіхами. Найняли їй приватного викладача вокалу й улаштували в музичну школу... Хоча, на жаль, діти з неблагополучних родин рідко вирізняються особливими обдаруваннями.