Наталка вперше зустріла Сашка на дискотеці. Невисокий хлопець, звичайної зовнішності, зовсім «не її смаку». Та Сашко цілий вечір не зводив зачарованого погляду з кароокої, стрункої чорнявки. І дівчина сама запросила його на танець... Відтоді відчуття танцю вже не полишало Сашка. Зустрічі з коханою, вечірні прогулянки під зоряним небом. Хлопця не зупиняли 10 кілометрів, котрі він щодня долав заради побачення з нею. Дівчина була захоплена такою наполегливістю. Не помітила, як і сама покохала Сашка, і вже не уявляла життя без його посмішки, турботи, підтримки.
Минуло два роки. Наталка закінчила школу і вирішила їхати в столицю вступати до економічного інституту. Сашко допомагав дівчині здійснити її мрію: їздив з нею, підтримував на іспитах. Коли кохана стала студенткою, радів більше за неї... Тепер відстань між ними значно збільшилася. Але хіба це перешкода для закоханого серця?! У столиці жив двоюрідний брат Сашка зі своєю родиною. Закінчивши театральне училище, хлопець оселився в них, влаштувався працювати на будівництво і майже щодня мчав через усе місто до Наталки в гуртожиток. Піклувався про неї, допомагав, готував їсти.
Наталчині подруги звикли до постійних відвідувань Сашка. Хлопець був душею компанії, веселий, кмітливий. Весь гуртожиток спостерігав за цим палким коханням, чекали на весілля і заздрили Наталці. Адже не кожен чоловік здатен так самовіддано любити. Понад усе.
Наталка вже й згоду на одруження дала. Але весілля вирішили відгуляти вже після випуску. І Сашко чекав. Побачення й мандрівки столицею тривали. Так непомітно пролетіло три роки.
...Наталка рідко бувала вдома, з рідними спілкувалася більше телефоном, і тому дуже зраділа, коли до Києва приїхала група музикантів з її рідного села. Разом із Сашком пішли підтримувати односельчан. Музиканти мали великий успіх. Виявилося, що гітарист Вова був Наталчиним сусідом. Після концерту зав’язалася бесіда. Скільки цікавих новин про спільних знайомих розповів Вова! Одного вечора виявилося замало. Домовилися ще про одну зустріч. За нею була ще одна, і ще, і ще. Дівчина показувала Вові столицю. Так непомітно велике місто поєднало двох людей. Далеких удома і таких близьких на чужині.
Хлопець писав вірші, складав музику, а першим слухачем його творчості, певна річ, стала Наталка. Він полонив її серце своїми піснями й словами — і дівчина закохалася. Вони почали мріяти про спільне життя. Скоро трапилася й така нагода: Вова найняв квартиру.
Сашко все рідше заставав Наталю в гуртожитку. Чекав кохану у сусідів. Вони й повідали хлопцю про нове захоплення дівчини. Сашко не вірив, доки одного разу не побачив їх разом біля гуртожитку. Хлопець зблід, привітався і... пішов. Наталка наздогнала хлопця і не впізнала його. Зніяковіло дівчина промовила: «Вибач, я не хотіла образити тебе. Так сталося». Та Сашко вже не чув її. Він пішов до хлопців, які знали як зарадити лиху — наливали чарку.
Наталка виїхала з гуртожитку, оселилася у Вови. А Сашко продовжував ходити, проте вже до нових друзів. Він дуже змінився, змарнів, зламався — став душею вже іншої компанії...