У Павлограді на Дніпропетровщині службу у справах неповнолітніх міської ради очолює унікальна жінка Валентина Стрига (на знімку). Саме завдяки їй тут немає бездомних дітей, які для багатьох міст уже стали своєрідною візиткою.
— Такий уже має характер, — пояснили мені. — Валентина Григорівна не заспокоїться, поки бодай одна дитина бідує та страждає, вештається десь без нагляду дорослих і ночує по задвірках... І дня, і ночі не пошкодує, щоб знайти та відігріти, а часом, щоб і відмити та нагодувати кинутих напризволяще дітлахів.
У Павлограді з різних причин без батьківської опіки залишилося 358 дітей, а 66 з них — зовсім сироти. У місті — 409 багатодітних, 2760 неповних, 732 малозабезпечені і 249 соціально-неблагополучних сімей. У перших виховується 1330, у других — 3743, в третіх — 1172 і в останніх 360 неповнолітніх хлопчиків та дівчаток. Певно, така статистика ведеться всюди. Але ніхто й ніде досі не називав мені по іменах усіх тих хлоп’ят та дівчаток, долею яких доводиться перейматися. Знає Валентина Григорівна напам’ять і імена їхніх батьків.
А починала вона свою роботу (до речі, сама з багатодітної родини) молоденькою випускницею юридичного технікуму. Все найкраще, чим наділена, успадкувала від мами Марії Максимівни і батька Григорія Терентійовича — звичайних сільських трударів. Сестри та брати Валентини майже всі пішли у педагоги. Валентину після технікуму запросили статистом у міськком комсомолу, а через кілька літ запропонували займатися справами неповнолітніх.
Сьогодні Валентина Григорівна стверджує, що у місті та міській раді її підтримують винятково свідомі люди. Приміром, міський голова Іван Метелиця ніколи не відмовляє у виділенні коштів на два уже відкриті в Павлограді пункти безплатного харчування для дітей. Вдячна Стрига за допомогу й опікунській раді, школам та дитсадкам і відділу освіти, лікарням та управлінню охорони здоров’я, дитбудинку, школі-інтернату і спецшколі, технічному коледжу і кримінальній міліції — усі вони також займаються неповнолітніми. Разом та порізно влаштовують рейди і численні профілактичні акції.
А головна і невтомна натхненниця такої діяльності — Валентина Григорівна. Має за принцип: поганих, безнадійних дітей немає — є погані дорослі й батьки. Які можуть стати хорошими, якщо їх цього навчити.
Валентина Григорівна розповіла чимало зворушливих, просто вражаючих і навіть дивовижних історій. Як дітей повертали у сім’ї або, навпаки, забирали з родин. Як ловили «приблуд» з інших міст і повертали батькам або знаходили їм місце в Павлограді. Як допомагали підліткам самим давати собі раду чи навчали опікуватися своїми меншими братиками та сестричками. Валентина Григорівна кожну історію-долю пропустила крізь своє серце.
Ось і тепер під її постійним наглядом вкупі понад п’ять тисяч дітей. Більше сотні — «проблемних», як їх називають. Тобто тих, кого судами чи за приписами прокурора силоміць відібрано у горе-батьків. І кожному з них потрібні ласка і тепло, мудрі та ненав’язливі настанови.
Тільки цього року Валентині Стризі вдалося порятувати сімейний затишок п’яти сотням хлопчиків та дівчаток. Є діти, котрі завдяки їй отримали нарешті метрики про народження та пішли вчитися до школи. І є батьки, які «знайшли» своїх «непутніх» дітей за допомоги Валентини Григорівни.
...Я не впевнений, що знайшов ті єдині й потрібні слова, якими хотів гідно змалювати портрет Валентини Стриги. Але переконаний, що геть не випадково її, єдину з-поміж усіх керівників служб у справах неповнолітніх в Україні, нагороджено орденом княгині Ольги.
Дніпропетровська область.
