Нещодавно поверталася потягом з Москви. Зі мною в купе їхало подружжя. «Напевно, молодята, — подумала я. — Надто вже трепетно і ніжно ставляться одне до одного».
Віктор, так звали чоловіка, — високий, спортивної статури. Мужні риси обличчя, приємна, трохи стримана посмішка. А Світлана, його дружина, — зовні повна протилежність: маленька, тендітна.
Увесь вечір, обійнявшись, вони читали одну книжку. Потім він постелив їй постіль, укутав, поцілував і побажав добраніч. Уранці, коли я і Світлана ще спали, Віктор приготував бутерброди, сходив до провідника по чай і запропонував мені разом з ними поснідати. Їхні очі просто світилися від щастя й любові. І вони цього не приховували.
Уже згодом, розговорившись, я довідалася, що Світлані 37 років (але на вигляд їй більше 25 не даси), Віктор на п’ять років старший. Вони 17 років одружені й у них є 14-річна дочка. Я дивилася на них і щиро раділа, що є ще сімейні пари, які через стільки років спільного життя змогли зберегти теплоту стосунків, щирість почуттів, а головне — кохання.
