Українському стилю притаманно колоритний одяг та прикрашання волосся.
У будень дівчата традиційно плели дві коси, якими туго обвивали голову, немов вінком. У свята на Полтавщині й досі ще заплітають по кільканадцять косиць, так званих дрібушечок, за якими можна вирахувати, скільки в тих «мережках» дівочих літ. Відомі й складніші способи плетіння кіс. Та найголовніше — волосся має бути густим і довгим.
Дуже полюбляли дівчата квітчатися: вдягали віночок із вплетеними стрічками або на скронях кріпили кички, квіти й орнаментовані стрічки-бинди. В Західній Україні та на Поліссі голову юнки прикрашала діадема або кода (але маківка голови завжди залишалася непокритою).
Традиційний одяг українки навіть за бідності був ошатний. А крім того, його властивості, як тепер кажуть, сприяли терморегуляції, а це означає, що традиційно українки піклувалися про здоров’я. Скажімо, костюм дівчини-полтавки — це: сорочка з тонкого саморобного полотна, вишита квітками червоного кольору, довга «у складку» корсетка з високим станом, спідниця з нашитими стрічками, високий вінок і рясне намисто — червоні коралі з дукачами. А також черевики на високих підборах.
Не менш важливим було і вміння носити одяг. Тож дівчину змалечку вчили тримати поставу та «лебедіти» — ходити легко й плавно.
Марія ГОЛЕЦЬ, педагог-психолог.
