Той, хто бував у болгарському портовому місті Бургас, міг звернути увагу на пам’ятник двом радянським морякам, які загинули тут у вересні 1941 року — на самому початку Великої Вітчизняної.
Як опинилися наші моряки в країні, котра брала участь у Другій світовій війні в союзі з гітлерівською Німеччиною, чому загинули?
...Оточена ворогами Одеса вже вела героїчну оборону. В болгарських портах Варна і Бургас фашисти накопичували величезні запаси зброї, пального та продовольства для постачання своєї групи армій «Південь», що прагнула захопити Україну. На початку серпня 1941 року до Одеси прибув капітан-лейтенант Юрій Кокорін, співробітник відділу глибокої розвідки штабу ВМС країни. Його завданням було терміново сформувати спеціальний загін підводних бойових плавців для здійснення диверсій у ворожих портах. Справа ця була така утаємничена, що не тільки тоді, а й у післявоєнний час довго ще про неї було майже нічого невідомо.
До загону увійшли водолази, морські розвідники, спортсмени-плавці. Відбір був щонайретельніший. Створили чотири диверсійні групи. У кожній — по два бойові плавці. Засобом пересування плавців і бойовою зброєю для знищення ворожих об’єктів були торпеди «Дельфін». Керована людиною торпеда містила 300 кілограмів вибухівки. Тренувалися плавці й на суші, й у відкритому морі.
І ось увечері 3 вересня одержано наказ: провести диверсійну операцію в портах Варна і Бургас, де перебуває велика кількість ворожих транспортних суден, завантажених зброєю, пальним та продовольством. За оцінками радянської розвідки, загальним обсягом майже 65 тисяч тонн. Усі розуміли ступінь ризику для людей.
...Під покровом ночі бойових плавців доставили до Одеського морського порту. На них чекали два підводні човни, що вже мали на своєму борту чотири «Дельфіни». Човни вийшли у відкрите море і взяли курс на болгарське узбережжя: один — в район Бургаса, другий — Варни. Близько до портів не підходили. У гавань бойові плавці добиралися на своїх «Дельфінах».
До бухти Бургаса бойова четвірка з двома «Дельфінами» проникла без пригод і з ходу атакувала транспорт з боєприпасами й танкер з нафтопродуктами. Під час потужного вибуху танкера й загорання пального два плавці, слід думати, загинули. Друга група з двох осіб зуміла вийти з гавані й повернутися на підводний човен. А в порту в цей час палали розлиті нафтопродукти, на суднах почалася детонація боєприпасів. Вибухами нівечило не тільки самі транспорти, а й причали та споруди на них.
У Варні під час подолання захисних перепон при вході до бухти перший «Дельфін» з двома плавцями був виявлений екіпажем ворожого катера-охоронця. І тоді, задихаючись без кисню, моряки пішли на відчайдушний крок — пожертвували життям і спрямували торпеду на бонову сітку, що прикривала вхід до бухти. Через розрив у ній до порту потрапила друга група бойових плавців. Вона висадила в повітря судно з боєприпасами водотоннажністю 15 тисяч тонн. У результаті детонації вибухнули й два сусідні судна, зруйнувавши частину причалу. З гавані моряки виходили під водою. Однак до підводного човна дістався тільки один з них, другому, очевидно, не вистачило кисню в апараті...
Командувач гітлерівського військово-морського флоту на Чорному морі адмірал Шивінд, доповідаючи своєму прямому начальникові грос-адміралу Редеру, писав: «Суднам у портах Бургас і Варна зловмисниками завдано величезної шкоди».
Шість потоплених суден, 11 пошкоджених, зруйновані причали, знищена величезна кількість боєприпасів та провіанту — такий загальний підсумок цих двох героїчних операцій радянських моряків у ворожому тилу.
Тривалий час засекречена сторінка мужності й відваги наших співвітчизників у роки війни тепер стала відомою. І коли в дні урочистостей я іду разом з онуком Юрком на Алею Слави, щоб покласти квіти до підніжжя обеліска Невідомому матросові, то розповідаю Юрі і про подвиг людей-торпед, пам’ять про яких теж увічнена цим монументом.
Одеса.
