Для Талалаївської райлікарні було відчутним ударом майже одночасне звільнення минулого року восьми лікарів, які в такий спосіб висловили свій протест адміндіяльності головлікаря. На засіданні колегії райдержадміністрації 29 квітня 2004 року розглянули стан з медичним обслуговуванням населення в районі. «На даний час склалася критична ситуація із забезпеченням закладів охорони здоров’я лікарями, — зазначено у рішенні колегії. — Вкрай незадовільно проводиться робота з кадрами. За останній час звільнилися з посад 12 провідних лікарів, в тому числі 2 завідувача відділень, що унеможливлює надання повноцінної медичної допомоги жителям району. Згідно зі штатним розкладом ЦРЛ передбачено 48,5 посади лікарів, фактично працює 17. Головним лікарем В. Г. Марченком не вжито заходів з вирішення кадрових питань, що змушує громадян звертатися по медичну допомогу за межі району». У рішенні з цього приводу роботу головлікаря визнано незадовільною, а також зазначено, що він «за вказані грубі прорахунки» «підлягає звільненню із займаної посади». Зрештою, невдовзі не забарився і суворий вердикт. Розпорядженням голови Талалаївської райдержадміністрації Ю. Дзюбана №80-к від 30 червня 2004 року В. Марченка звільнено із займаної посади.
...З Василем Тимофійовичем зустрівся в нього вдома. Чоловік кілька місяців хворів. Він боляче переживає своє звільнення, яке вважає несправедливим, а тому вирішив оспорювати рішення місцевої влади в суді.
— Я 22 роки був головним лікарем, — каже екс-керівник. — Майже половину цього терміну було присвячено зведенню новітнього медзакладу. Багато хто вам підтвердить, що я чимало віддав своїх сил, щоб у райцентрі 19 грудня 2001 року урочисто відкрили першу чергу райлікарні. По-справжньому пишаюся цим. Я ж депутат облради вже двох скликань. Від мене дуже багато залежало, щоб постійно на сесіях облради порушувалося питання про виділення коштів на будівництво райлікарні. А скільки довелося розв’язати тугих вузлів під час зведення такої непростої новобудови! Я не приховую, що був вимогливий, не терпів нехлюйства, пияцтва, запізнень на роботу. Декому це не подобалось. Але ви побудьте в колективі, спитайте багатьох, і вони, гадаю, не скажуть про мене нічого поганого.
Справді, навіть «опозиціонери», частина яких останнім часом повернулася до райлікарні, не могли пригадати якогось криміналу чи службового зловживання усунутого від посади.
Начмед Володимир Мамуляк невдоволений звільненням свого керівника і вважає, що проблема не в ньому, а в тому, що у райцентрі не будують достатньо житла для молодих спеціалістів, а тому вони довго тут не затримуються.
Завідувачка поліклініки Алла Площик засуджує вчинок лікарів, які звільнилися:
— Лікар працює для людей. А вони кинули тисячі людей сам на сам з хворобами. Я теж хотіла їхати з Талалаївки, бо не було житла. Втім, не говорила з головлікарем мовою ультиматумів, як дозволяли собі молоді колеги.
Після протестної акції лише кілька лікарів повернулися на роботу до райлікарні. Серед них — дерматолог Володимир Федосенко.
— Я звільнився торік у листопаді, — розповідає він. — Чому? Бо далі неможливо було терпіти це грубе зверхнє ставлення. Кілька місяців був безробітним. Потім усе-таки думав повертатися, а мені передають його слова: «Вони вже повзуть до мене на колінах». Так гірко на душі стало!
Завідувачка рентгенкабінету Данута Шаматович теж підтримала акцію колег. Та після її звільнення з райлікарні розрахували й чоловіка «за випивку». Сім’я залишилася без засобів до існування.
— 30 грудня минулого року я прийшла проситися назад на роботу, — пригадує немолода жінка. — А головлікар мені каже: «Я тебе на роботу не візьму. Ти мені зробила багато зла».
Звичайно, не повірити цим свідченням і вважати їх «накрученими» можна. Коли, як то кажуть, найшла коса на камінь, одна сторона бачить своїх опонентів «випивохами», «алкоголіками», друга — «скорпіоном» тощо. Однак усе-таки, хоч якими б за характерами не були «опозиціонери», хоч би що там вони не говорили, головна їхня цінність у Талалаївці неспростовна: вони виконували важливу функцію — лікували людей. Після їх протесту-звільнення рівень талалаївської медицини став на кілька порядків нижчий. Компромісу з протестуючими не досягнуто. Можна по-справжньому захоплюватися будівельним «дітищем Марченка», та якщо в ньому хворому не нададуть вчасну допомогу, то суть і значення збудованого медзакладу дорівнюватимуть нулю.
По-людськи Василя Тимофійовича шкода: для охорони здоров’я мешканців району він справді зробив багато. Це — незаперечний факт. Чому ж усе склалося сьогодні не на його користь? Винна влада? «Опозиціонери»? Чи передусім усе-таки сам керівник?
смт Талалаївка.
Чернігівської області.
