Кожна розумна людина знає: якщо в сім’ї уважно вислуховують дитину, утримуються від в’їдливих, дошкульних зауважень на її адресу, не зачіпають її гідність, — то в душі маленької людини панує спокій та впевненість у собі, оточенні, майбутньому. Атмосфера співчуття і підтримки вибудовує надійний місток між підлітком і батьками. Дотримуйтеся цих простих правил, і ваші зусилля обов’язково будуть винагороджені.
1. Виявляйте інтерес до дитини, її думок, зацікавлень, переживань.
2. Свідомо уникайте зауважень, які викликають у дитини образу, несприйняття: докорів («Ти ганьбиш родину й школу»), лайки («Ти нікчема»), чорних пророцтв («Ти закінчиш життя під парканом, як твій батько»), звинувачень («Ти завжди розпочинаєш усі сварки першим»), демонстрації влади («Замовкни і слухай, що старші кажуть»), погроз («Я покину вас»).
3. Намагайтеся не давати порожніх порад («Я б на твоєму місці...») і не ставити оцінок («Це дурниці», «Це нереально»).
4. Відомо, що родина, в якій снідають і вечеряють мовчки — це зона підвищеного ризику. Де відсутнє спілкування — множаться проблеми. Для дитини навіть кілька хвилин розмови з батьками — то щастя. Тому розмовляйте, обговорюйте все: день, події, плани на вихідні. Скажімо, разом поміркуйте над батьковими неприємностями (хай діти знають, що в батьків вони теж бувають).
5. Не накопичуйте факти непослуху, не пригадуйте давні кривди й образи (а в такому віці дитина може образити так, що в очах потемніє і життя втратить сенс!). Ви пам’ятаєте завданий біль, а нащадок давно забув. Умійте прощати. І власним прикладом навчіть це робити дитину.
6. Запровадьте культ родини та власної домівки! Розкажіть про ваше коріння, родовід, про діда-прадіда. Згадайте традиції, веселі історії, події, якими можна пишатися. Не «чорніть» одне одного або далеких родичів, пам’ятайте: ви сильні, доки разом! У такій домівці дитина, хоч би яка вона була, почуватиметься захищеною і коханою.
Таїсія МОСТОВА, психолог.
