Олексій Лугановський півтора року тому постригся в ченці і став ієромонахом Марком. Тридцятидворічний чоловік з 1990 року був паламарем при П’ятницькій церкві, навчався у Чернігівському духовному училищі. Чотири роки правив священиком. І ось вирішив підняти з руїн давній Максаківський монастир.
Від Чернігова півтори години їхали до Максаків. У селі зупинилися біля жінки, яка, побачивши ченця та кількох священослужителів, схвильовано почала оповідати про вчорашній сон.
— Я сіно ніби згрібала, — казала Олександра Кушніренко. — Аж тут побачила хрест і батюшку. Ну, ти ба: сон в руку!
Понтонною переправою перебралися через Десну. Ще здалеку побачили дзвіницю. Обитель розташована на високому пагорбі, звідки добре видно річку, луки, на яких місцеві селяни заготовляють сіно.
Будиночок ігумена зберігся порівняно непогано. Одна біда — у ньому немає вікон, дверей, грубки. Представники Чернігівської єпархії Київського патріархату, поки ми ходили по руїнах Спасо-Преображенської церкви, заміряли розміри вікон, дверей. До зими тут планують усе впорядкувати. Потім помолилися за відродження давнього монастиря, заснованого у ХVІ столітті. Він набув особливого розквіту за ігуменства святого Димитрія Ростовського, який у 1681—1682 роках замінив дерев’яний частокіл обителі на оборонний мур заввишки 4,26 метра за товщини 1,15 метра. Святитель почав тут писати славнозвісні «Четьї-Мінеї».
Але ж тепер тут роботи — непочатий край! Ділюся своїми сумнівами з ченцем. Він налаштований оптимістично:
— Я думаю, що Олександр Омельченко допоможе.
— А він знає про цей монастир?
— Гадаю, почує. Він багатьом монастирям, церквам допомагає. Ще надіюся на інших благодійників. З їхньою поміччю і відбудуємо славну обитель.
Що ж, як то кажуть, у кожного свій хрест. Хоча важко уявити людину на самоті з цими руїнами і бур’янами. Та вибір зроблено. Мужній і відвертий. Можливо, поява отця Марка на цьому придеснянському пагорбі стане позначкою нової віхи в історії Максаківського монастиря — часом відліку відродження обителі.
Менський район
Чернігівської області.