На ринку села Маяки, що в Біляївському районі, сидять рядочком жіночки, перед якими в різноманітних ємностях ворушать вусами і клешнями раки. Угледівши, що виявляю інтерес до їхнього товару, продавщиці навперебій пропонують:
— Беріть ось ці за дешево — по 15 гривень десяток. А хочете крупніші, то ось по 25 гривень. Подивіться, які красені.
Жінка явно перебільшує — раки як раки, такі собі «середнячки». А справжні клешненогі красені тягнуть на 40 і навіть на 50 гривень за десяток. Ніби прицінюючись, запитую:
— Це ж де таких упіймано?
— У Дністрі чи в Дністровському лимані, — з готовністю відповідають жінки. — Де точно, нам не доповідають, ми лиш реалізатори.
— Але ж у названих вами водоймах вилов раків, чув, зараз ніби заборонено, — ділюся.
Жінки враз насторожуються, прикривають раків ганчірками.
— Ми про таке не знаємо. То ви будете купувати чи вирішили нас наполохати? Тоді йдіть собі геть, у нас, сказали хазяї, «дах», і боятися нам нічого...
Назріває, бачу, скандал, тому відходжу вбік. Аж тут назустріч міліціонер. Підходжу, кажу про заборону, киваю на продавщиць. Страж правопорядку знизує плечима: нічого про заборону не чув, то, певно, по іншому відомству. І прямує собі далі.
Так, по іншому. В місцевих газетах ще навесні з’явилося повідомлення такого змісту: «У зв’язку з початком линяння, парування раків, виношування ними ікри та раченят з 15 березня й до особливого розпорядження управління «Одесарибвод» встановило державну заборону на промисловий і любительський вилов раків у Дністровському лимані, на Дністрі з рукавом Турунчук, придатковій системі озер та Кучурганському водосховищі». Далі йдеться, що аналогічна заборона діє і у водоймах Дунайського басейну. Отже, ловити раків у Причорномор’ї зараз начебто ніде. Та ловлять. І відкрито, вважай, реалізують. Не тільки в Маяках, а й, сам бачив, на ринках Одеси, Білгорода-Дністровського, придунайських міст і сіл.
Допускаю, що інспекторам рибоохорони за всіма рибалками не вгледіти. Але ж заборона, як сказано в повідомленні, державна. Тобто, за тим, щоб вона виконувалася, мають слідкувати, певно, всі контролюючі, правоохоронні та владні структури. Чи з ними оту заборону не погоджено? І про спільні дії не домовлено? Ринки, інші місця масового продажу раків спільними зусиллями проконтролювати не так і важко. А вдаривши по руках тих, хто оптом закуповує раків у рибалок-порушників, легше припинити в недозволену пору і сам промисел. Чи, може, й справді чийсь «дах» тому заважає? Але ж були вже часи, коли в згаданих водоймах раків винищили майже повністю — браконьєри, отруювачі води. Останніми роками екологія дещо поліпшилася, популяція раків відновилася. То їх нищать, незважаючи на «державну заборону», браконьєри. Якщо мовчки спостерігатимемо за цим, то, мабуть, останній рак на прощання нам, людям, таки свисне.
Одеська область.
