Першого вересня наша дитина планує піти в перший клас. Дуже переживаємо за адаптаційний період. А також чули від батьків, чиї діти вже ходять до школи, що через тиждень-два після початку занять інтерес дитини до навчання зникає. Чому так відбувається, та як цього уникнути?

Олена ПЕТРІВ (запитання надійшло електронною поштою).

Відповідають «Відмінник освіти України», вчитель-методист школи І—ІІІ ступенів № 286 Києва Ірина ПОГРЕБНЯК і «Відмінник освіти України», вчитель-методист Олександрійської гімназії Києва Неллі ГОРБУНОВА:

— З яким нетерпінням чекають на перше вересня майбутні першокласники! Для них це велика загадкова подія. Діти знають, зі слів батьків, що цього дня стануть учнями! Не розуміючи, що таке навчання, вони сприймають цей етап свого життя як нову рольову гру: красиві портфелі, різноманітні зошити, кольорові ручки, новенька форма, велика школа, клас, учитель... Але діти вважають, що в будь-який момент, за їх бажанням, цю гру можна припинити. Навіть ті малюки, які мотивують прихід до школи бажанням вчитися, не усвідомлюють глибинність, довготривалість цього процесу.

Звичайно, вчителі адаптують навчання з урахуванням вікових особливостей дітей, вводячи багато ігрових моментів, залучаючи різноманітні інноваційні технології. Але, незважаючи на це, інтерес першокласників до навчання через деякий час починає зникати. Вранці дитина дуже важко прокидається, капризує, шукає привід, щоб залишитися вдома. Чому ж це відбувається?

Велику роль у підготовці дитини до школи відіграють батьки. Саме вони повинні пояснити, що у дочки чи сина з приходом до школи з’являться нові обов’язки, тому що ті переходять у наступний, більш дорослий, етап життя. Тож батькам варто звернути увагу при підготовці дитини до школи на такі моменти.

Діти йдуть до школи, щоб чомусь навчитися. А щоб навчитися, потрібно докласти певних зусиль. Тобто, кажучи словами народної мудрості: «Щоб навчитися — треба багато трудитися». Це можна проілюструвати різними життєвими ситуаціями. Наприклад, посіявши зернинку в землю, ми не можемо очікувати, що через тиждень-два вона розквітне пишним цвітом. Потрібно постійно поливати, розпушувати, удобрювати ґрунт тощо. Тобто необхідно докладати багато зусиль протягом тривалого часу.

Із зміною статусу дитини в суспільстві (дошкільник — школяр) вона повинна зрозуміти, що крім слова «хочу» є дуже важливе слово «треба». І саме батьки мають прищепити це поняття, виховуючи в дитини працелюбність. Потрібно вимагати систематичності виконання певних обов’язків: підготовка робочого місця, прибирання іграшок після гри. Звертати увагу на чіткість і старанність, коли дитина розмальовує, складає пазли тощо. Головне, щоб цю роботу дитина обов’язково завершила (якщо робота велика, то протягом кількох днів).

Одним із критеріїв успішного легкого навчання дитини в школі є гарно розвинута пам’ять. Що більше вона знає віршиків, пісень, казочок, може їх переказувати, то легше засвоюватиме новий матеріал, не втомлюватиметься від насиченого потоку нових знань та умінь. Якщо до школи батьки вчили з дитиною нову букву чи віршик декілька днів чи тижнів, то в школі кожен день — нові поняття з читання, письма, математики...

Не менш важливо, щоб у дитини була добре розвинута моторика дрібних м’язів руки. На уроці письма учневі доведеться прописувати букви, слова, речення. І якщо м’язи слабенькі, дитина швидко втомлюється, букви виходять некрасивими, у неї зникає бажання писати. Щоб цього не сталося, потрібно змалечку давати малюку багато малювати (особливо фарбами), ліпити, вирізувати, гратися конструктором, який має невеликі деталі. Але, велике прохання до батьків, не вчить дитину писати прописні букви: неправильне написання букв або їх з’єднань призведе до уповільненого, а нерідко нерозбірливого написання слів, речень (легше навчити, ніж перевчити).

Зверніть увагу на те, чи виконує дитина ваші прохання або завдання з першого разу, чи вам доводиться повторювати їх декілька разів. На уроках потрібно все почути і почати виконувати одразу. Адже повтор викликає затримку, а затримка призводить до того, що дитина не встигатиме виконувати завдання повністю. Це відобразиться на її емоційному настрої і виявиться в небажанні далі працювати.

Не треба забувати і про самообслуговування малюка. Часто батьки, поспішаючи, не дають дитині змоги самостійно одягатися, частково або повністю перекладаючи цю місію на себе. А в школі таких помічників не буде. При підготовці до уроку дитині доведеться самостійно встигнути за перерву приготуватися до наступного уроку або переодягнутися на фізкультуру, відпочити тощо. І якщо малюк постійно не встигає, він починає відчувати тривожність, невпевненість в собі.

Виховна робота батьків не завершується першого вересня! Постійно цікавтесь справами малюка: що нового вивчав, що запам’ятав, що навчився робити, чи встигав на уроці, а якщо ні, то чому, з ким грався... Щоденно заглядайте в зошити. Хваліть при успішному виконанні завдання. Підтримайте, коли щось не вдається. Але в жодному разі не сваріть, не карайте дитину. Пам’ятайте, що не помиляється той, хто не працює. Будьте дитині справжнім другом, який може розділити з нею і прикрість, і радість. І тоді вона відчує «смак» від роботи, а здобуття знань перетвориться на легкий політ до нових висот.

  

На жаль, інтерес першокласників до навчання через деякий час починає зникати.

 

Фотоетюд Анастасії СИРОТКІНОЇ.