До вісімнадцяти марок вин, які виготовляє знаменита агропромислова фірма «Леанка» із села Середнього Ужгородського району, додалася ще одна. Їй дали ймення «Спокусниця». За словами директора фірми Хачатура Петросяна, новонароджений сонячний білий мускатний напій виготовляють із двох сортів винограду: Іршаї — Олівер та Мускат — Оттонель. «Спокусниця» має всі шанси стати гідною суперницею «Троянди Закарпаття».
Унікальна історія середнянських винних підвалів, що розташовані під землею на глибині чотири кілометри 500 метрів у породі вулканічного походження. Через капіляри, які є в породі, до підвалів постійно проникає свіже повітря. Коли виноматеріал бродить, вуглекислий газ поглинається, проходить через пористу скелю зовні й замінюється свіжим повітрям. І влітку, і взимку тут стабільна температура — плюс дванадцять градусів. Це саме те, що ідеально підходить для витримки і зберігання марочних вин. На одній із стін викарбувані слова, що в перекладі з угорської звучать так: «Видовбано стараннями знатних братів — спадкоємців володарів угідь і замку в Середньому Франциска, Штефана і Домініка Добо із Руської. Укріпили бійницями і ровом року Христового 1557».
А було це так
Один із братів Добо, Штефан або Іштван, у 1548 році став комендантом фортеці Егер в Угорщині, яку турки ніяк не могли взяти. 1552 року він здійснив подвиг у захисті фортеці. 1935 оборонців Егера вистояли проти 120-тисячної армади турків. За цей подвиг народ Угорщини визнав коменданта національним героєм. В Егері найкращу площу названо іменем капітана Іштвана Добо. А кілька тисяч полонених турків з дозволу короля Угорщини та за наказом коменданта укріпили Середнянський замок й видовбали розгалужені підвали із бійницями та потаємними виходами. Спочатку підвали служили для захисту від нападу ворогів. Згодом тут почали витримувати вина.
Вони були особливо популярні й при російському царському дворі. У 1711 році Петро Перший, проїжджаючи цією територією до Австро-Угорщини, побував і в середнянських підвалах. За його розпорядженням були закуплені деякі плантації. Відомі вони як царські виноградники. І взимку, і влітку обози возили середнянські вина до царського двору. Традиції Петра продовжила й Катерина ІІ, котра теж полюбляла хороші вина. До слова, середнянські виносховища внесено ЮНЕСКО до першої десятки кращих підвалів Європи.
Заступник директора з економіки Валерій Вакерич, котрий часто виконує роль гіда, обов’язково здивує найбільшою бочкою виносховища. Якщо за рік випивати сто літрів вина, що вважається нормою, то таку бочку можна спорожнити за сто п’ять років. Задля цікавості читач може вирахувати об’єм цієї унікальної бочки. На прощання винороби бажають гостям прожити саме стільки років, а ті шкодують, що не можуть узяти бочку з собою.
Середнє Ужгородського району Закарпатської області.
