Щоразу, йдучи в дозор на державний кордон, моряки Одеського загону морської охорони шикують крок біля пам’ятника Героєві Радянського Союзу
П. І. Державіну, щоб потім повести свої бойові кораблі, на борту одного з яких є напис «Павло Державін», у блакитну далечінь. А новобранців, яким випадає щастя (саме так вважають уже досвідчені «морські вовки») служити на Потаповому молу в Одеській гавані, де базується згаданий загін, тутешні командири передусім знайомлять з героїчними віхами життя капітана 1-го рангу Павла Івановича Державіна.
...Золоту Зірку Героя Павло Державін отримав уже в другій половині Великої Вітчизняної війни. За висадку десанту на Керченський півострів. Там він, як згадують очевидці й засвідчують документи, виявив не тільки блискучі командирські здібності, а й особисті мужність та героїзм.
Початок війни застав старшого лейтенанта Павла Державіна на посаді командира дивізіону сторожових кораблів (так званих «малих мисливців») Чорноморського загону прикордонних військ. Дивізіон Державіна, бойові кораблі інших підрозділів військово-морської бази брали активну участь у 73-денній героїчній обороні міста, не давали ворогові атакувати Одесу з моря. Більше того, «малі мисливці» дивізіону, спільно з кораблями Дунайської військової флотилії, взяли участь у висадці першого на початку війни десанту не лише у тил ворога, а й на його територію. На правому березі Дунаю, під Старою Кілією, прикордонники та підрозділи 25-ї Чапаєвської дивізії захопили румунський мис Сатул-Ноу і розгромили чималі ворожі сили. Вони знищили понад дві тисячі солдатів та офіцерів противника, 720 осіб здалися в полон. І все це — 26 червня, на четвертий день війни. Плацдарм у кілька десятків квадратних кілометрів на території Румунії десантники утримували до 18 липня 1941 року, доки не отримали наказ відступити.
Епізодів, коли моряків випробовували на мужність і волю, було немало. Дивізіон Державіна, відбиваючи ворожі атаки й виловлюючи плавучі міни, зумів прокласти 10-мильний і широкий фарватер для безперешкодного проходження транспортних суден. А потім «малі мисливці» ще й супроводжували з боями каравани морем. Дивізіон відконвоював понад 900 суден!
Пізніше Павло Державін брав участь в обороні Севастополя, у боях на Малій землі під Новоросійськом, визволяв Одещину, штурмував Белград, Братиславу, Відень, Будапешт... Понад три десятки бойових нагород, зокрема й полководницькі — ордени Ушакова та Суворова, прикрасили груди моряка. Пройшовши шлях від матроса-водолаза до капітана 1-го рангу, Герой Радянського Союзу Павло Державін уміло командував морською бригадою, примножував славні традиції військових моряків у мирний час...