В одному з гірничих селищ Кривого Рога, в заплаві річки Саксагань, росте й щороку рясно родить незвичайна груша. Її вік перевищує два століття.
У ці весняні дні висока (понад десять метрів) груша-красуня, діаметр крони якої п’ятнадцять метрів, — у повному цвітінні й нагадує наречену. Господарі садиби стверджують, що їхній груші вже 216 років. Тобто вона майже ровесниця Кривого Рога (у травні йому буде 228 років).
За переказами, грушу посадили наприкінці XVІІІ століття предки нинішніх Харитонових — переселенців-перм’яків, які завіялися тоді на землі запорозького козацтва. Зачинатель роду Семен Омелянович Харитонов був садівником у поміщиці Шмакової. Не забував облаштовувати й свою власну присадибну ділянку.
Груша, яку в народі називають «лимонкою», досі щедро плодоносить. Наприкінці літа на її гілках повно ароматних плодів. Всім вистачає! Дніпропетровський облвиконком своїм рішенням уже давно вніс відоме на весь Кривбас дерево до переліку пам’яток природи і оголосив заповідним. Вчені-біологи Криворізького та Донецького ботанічних садів, котрі обстежували диво-грушу, не приховували здивування. Нічого подібного раніше вони не бачили. Адже груші культурних сортів живуть 25, максимум 50 років. Груші-дички живуть і по півтора століття, але не більше. А от у Кривому Розі ростуть ще кілька груш — родичок знаменитої груші, від її кореня. Тим грушам теж за півтораста літ. Вчені вважають: тут далися взнаки особливості природних умов, що склалися на межі Придніпров’я і Таврії, в заплаві Саксагані.
