Солодкий пісок на полицях супермаркетів дедалі більше б’є по кишенях пересічних покупців. Щоб вгамувати зростаючі ціни на цукор та применшити апетити торгівців, пропонується удесятеро знизити ввізне мито і на тростинний сирець, і на цукор. Проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції ринку цукру в Україні» передбачає, що мито зменшиться з п’ятдесяти до п’яти (!) відсотків. Ось дещо з пояснювальної записки до законопроекту, який, зокрема, покликаний забезпечити «вітчизняних споживачів постійним широким асортиментом якісного цукру за низькою ціною».

Хто втратить прибутки

«Цукрова галузь України повністю приватизована. Вже сьогодні в Україні близько 70 відсотків вирощених цукрових буряків виробляється у вертикально інтегрованих холдингових компаніях, і ця частка поступово збільшується. При цьому їм належить більше половини цукрових заводів у державі.

...Така ситуація перешкоджає доступу на вітчизняний ринок не менш якісного і дешевшого тростинного цукру, що не відповідає інтересам споживачів. Тобто... виробники цукру, поставлені державою фактично у монопольне становище, взагалі не відчувають конкуренції, маючи гарантований збут продукції в рамках квоти».

Лани і заводи — в утиль!

«На світовому ринку цукру спостерігається тенденція, що безумовно впливає на вітчизняну цукрову промисловість: змінюється структура пропозиції цукру — зростає частка цукру, виробленого із цукрової тростини, і скорочується пропозиція цукру із цукрових буряків. Це відбувається тому, що виробництво тростинного цукру менш затратне, ніж цукру із цукрових буряків, а правила СОТ забороняють пряме субсидування і підтримку неконкурентоспроможних галузей.

Європейський Союз значно скоротив посівні площі під цукрові буряки до розмірів, достатніх для забезпечення виробництва цукру на рівні внутрішнього споживання, а з 2017 року Європа взагалі відмовляється від встановлення квот на цукор та мінімальних цін на цукрові буряки. Очікується, що такі заходи з дерегуляції європейського ринку цукру сприятимуть зростанню конкурентоспроможності європейських цукроварів, модернізації та оптимізації виробництва цукру, посиленню експортних позицій та забезпеченню насиченості внутрішнього ринку широким вибором якісного та дешевого цукру».

На думку авторів законопроекту, «цукрові заводи не несуть із собою вагомої соціальної функції, оскільки працюють лише декілька місяців на рік. При цьому окремі заводи запускають свої потужності лише в окремі роки. Таким чином, цукрові заводи в ліпшому разі пропонують короткострокову, сезонну і непрогнозовану роботу для працівників. Набагато ефективніше шукати можливості для перепрофілювання таких заводів на більш стабільну роботу, зокрема виробництво біоетанолу».

Обсяг імпорту може сягнути половини всього споживання

«Існуючі митні тарифи стримують імпорту цукру, цукор за таких ставок в Україну майже не завозиться. Тому, незважаючи на значний розмір — 50 відсотків — митні тарифи на цукор не приносять доходів до державного бюджету. За чинних митних тарифів в Україну імпортується близько 1,5 тисячі тонн цукру, що становить лише 0,05 відсотка від загального обсягу річного споживання...

У разі запропонованого зниження мит до 5 відсотків, очікується значне зростання обсягів імпорту цукру. За оцінками авторів законопроекту, обсяг імпорту може сягнути до половини всього споживання цукру в Україні... Додатковий експорт зерна за рахунок скорочення площ під цукровий буряк та збільшення під зерно та олійні культури, за розрахунками, дасть 425 млн. доларів, зменшення обсягів імпорту за рахунок скорочення споживання газу дасть економії ще на 132,8 млн. доларів».

Із законодавчими ініціативами знайомився Валерій ДРУЖЕНКО.