З малих літ я кругла сирота. Після закінчення школи працювала в колгоспі. Спочатку за трудодні, а потім за гроші. Заробила трудового стажу більше сорока років. Сама виховала четверо дітей. Було дуже важко та, певне, така моя доля...
У колгоспі платили мало. Щоб прогодувати і одягнути дітей, доводилося працювати без вихідних. Тодішні керівники більше дбали про себе та своїх ближніх, а таких беззахисних, як я, змушували трудитися майже задарма, лякаючи, що виженуть з роботи. Не один раз я вмивалася сльозами через образи голови колгоспу та економіста...
Як нині жити, не знаю. Здоров’я погане, а тієї пенсії, що отримую з січня 2004 року, й на ліки не вистачає.
Берег Рівненської області.
