Завжди з інтересом читаю вашу газету, статті дуже змістовні, оптимістичні. Особливо радують і вселяють надію матеріали про соціальний захист дітей. Адже в наш час дуже важко виростити дитину: таке все дороге і недоступне. А рідній кровинці хочеться дати все найкраще.
Мені тридцять років, синові — вісім. На жаль, родина розпалася, ми залишилися вдвох. Оскільки житлом ми не забезпечені, три роки тому звернулися до Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву. Реклама у ЗМІ була дуже активна, райдужна. І я повірила, і багатьох знайомих переконала, що це наш шанс. А одержала одні обіцянки. Внесок три відсотки внесла відразу, частину грошей позичила під відсотки. Зрештою, втратила довіру друзів і надію. Вже хотіла відмовитися, але в 2003 році сказали, що фінансування відновлено, ось-ось дадуть квартиру, знову потрібний внесок. Минуло півроку, але будівництво знову призупинили на невизначений час.
Якщо уряд придумав таку добру справу —нехай доведе її до кінця! В Євпаторії на той час було п’ять осіб, які повірили в житлову молодіжну програму, а сьогодні — більш як сорок. Двадцять одному (з-поміж яких і я) обіцяно квартири, укладено договори. Що робити? Зверталася до фонду, місцевих органів влади — відповідь одна «поки що фінансування немає».
А що робити нам, бездомним? Живемо то у сестри в однокімнатній квартирі, то у бабусі у «времянці» без зручностей. Дитина часто хворіє, психіка не врівноважена. Мріємо про одне — знати, коли буде головне щастя нашого життя — власне житло.
Євпаторія
Крим.
Від «Сім’ї». Ми запрошуємо читачів до діалогу про кредитування житла (молодіжні програми або інші варіанти). Нехай розкажуть про перипетії одержання кредиту ті, кому вдалося-таки відсвяткувати довгоочікуване новосілля. І, певна річ, чекаємо реакції з фонду сприяння молодіжному житловому будівництву.
