Через непродуману політику тисячі гектарів можуть зарости бур’янами
Сотні, якщо не тисячі гектарів — з тих, що без зрошення — нинішньої весни на Херсонщині можуть залишитися не засіяними — власники пайових ділянок та фермери ніяк не зійдуться у ціні оренди. Її визначають, виходячи з трьох відсотків нормативної грошової оцінки землі, однак після стрімкого подорожчання пального, добрив та засобів захисту рослин сільгоспвиробники побоюються, що виручка від продажу врожаю не дозволить окупити витрати навіть по мінімуму. Вони вважають, що орендарів «не можна стригти під одну гребінку», і платня за землю повинна залежати насамперед від її родючості. Їх підтримує також Асоціація фермерів області, яка готує відповідне звернення до керівників держави.
— Як і минулої весни, продуктивної вологи в грунті нині вдвічі менше від норми по всьому південному степу. Тож навіть якщо у травні-червні пройдуть дощі, щедрого врожаю на богарі можна не очікувати — у ліпшому разі буде середній, а про гірший і говорити не хочу, — продовжує виконавчий директор Асоціації фермерів Херсонщини Віктор Нікішенко. — Аби реалізація збіжжя за складних умов дала сякий-такий прибуток, треба вже сьогодні думати про зниження його собівартості. А зекономити можна тільки на одному — зменшенні вартості орендної плати з 740—760 гривень за гектар принаймні до 370—380 гривень. Для багатьох фермерів вибір такий: або добиватися перегляду ставок, або відмовлятися від оренди — і нехай власники паїв спробують самі дати їм раду. Однак біда в тому, що    з-поміж власників чимало людей похилого віку, інвалідів чи городян-спадкоємців, котрі самотужки або не можуть, або не хочуть працювати на своїй землі. Через це у селах, ближчих до великих міст, чималий шмат угідь може зарости бур’янами. Голова села Музиківки у Білозерському районі Олександр Лейбзон каже, що про умови оренди понад 500 гектарів з майже трьох тисяч розпайованих орендарі та власники ділянок досі не домовилися. Проте час сіяти ячмінь та пшеницю на півдні вже сплив, сівба соняшнику та кукурудзи потроху виходить на фінішну пряму. У селі Заводівці Горностаївського району сільський голова Лариса Тарасюк полегшено каже: «Була б та сама біда, якби не велике фермерське господарство «Руслан». За рахунок прибутку від зрошення воно «тягне» і оренду богарних земель, тому власники паїв, та й усе село, в програші не залишаються».
— Формуючи механізм вартості орендної плати, наші законотворці всю Україну однією міркою міряли. Але це неправильно, бо коли на полях без зрошення у центральних регіонах отримують по 70 центнерів кукурудзи з гектара — це поганий врожай, і коли у Таврії на богарі стільки ж вирощуємо — для нас це свято. Хоча платимо за землю чомусь однаково. З таким господарюванням я давно «прогорів» би, якби не те, що мої витрати на обробіток землі значно нижчі порівняно з одноосібниками та невеличкими господарствами. На клин у тисячу гектарів маю сучасні трактори й комбайн, які палива споживають менше, а працюють ефективніше, — пояснює засновник ФГ «Руслан» Кузьма Узбек.
Власне кажучи, і фермери, і директори великих агрофірм Херсонської області ще торік зверталися до керівництва держави з пропозицію додати «гнучкості» у механізм визначення ставок орендної платні («Голос України» про їхнє звернення писав). Та їх тоді просто не почули, і тепер проблема лише загострилася. На думку хліборобів, у посушливій зоні за оренду землі без зрошення цю ставку можна й треба знизити на півтора-два відсотки, а на зрошенні (тільки там, де воно справді діє, а не розкрадене) на ті самі півтора-два відсотки підняти. Той же Віктор Нікішенко каже: у Каховському районі частина підприємств, які вирощують овочі, кукурудзу, ріпак на зрошуваних землях, платять за оренду паїв навіть не три, а всі п’ять відсотків. І нічого — ніхто не стогне, конкуренти навіть «перехоплювати» договори один в одного намагаються. Така різниця в ставках стала додатковим стимулом для відновлення систем зрошення на тих полях, де їх після ліквідації колгоспів зруйнували. Хочеш отримувати за оренду більше — будь ласка, об’єднуйся з сусідами, відновлюй подачу води за новими технологіями, і рахуй прибутки. Адже нерозумно просто сидіти і чекати, поки знайдеться бажаючий обробляти неродючі грунти, і ще й тобі за це «у дзьобі» лантух грошей принесе.
 
Херсонська область.
Мовою закону
Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:
не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.
(Підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України зі змінами, внесеними Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні»,         № 1166-VІІ від 27.03.2014 року. Зміни набули чинності 1 квітня цього року)
До речі
Від зрошення й сліду не лишилося, а гроші — плати
Встановлення мінімальної орендної плати на рівні 3 відсотків від грошової оцінки землі передусім покликане збільшити бюджетні надходження від надання в оренду ділянок державної та комунальної власності. Однак може виникнути серйозна проблема із землями, що класифікуються як зрошувальні. Зрошення на них давно загублене, але нормативна оцінка є високою. Гектари простіше вивести із обробітку, ніж платити орендну плату.
Схожа ситуація з тваринницькими комплексами, що знаходяться в межах населених пунктів. Зазвичай у такому випадку грошова оцінка висока, а площа тваринницьких комплексів пристойна. Як наслідок, орендна плата може бути зрівнянна з доходами господарств. Наслідок передбачити нескладно — поголів’я піде під ніж.
Тож агровиробники сподіваються, що норма про встановлення мінімальної орендної плати на рівні 3 відсотків від грошової оцінки землі у поспішно прийнятому антикризовому законі буде відкоригована із урахуванням специфіки галузі.
Галина КВІТКА.
КОМЕНТАР
Давно пора скасувати невиправдані дозволи, ліцензії та перевірки!
Генеральний директор Українського клубу аграрного бізнесу Володимир Лапа:
— Проблема вартості оренди полягає не лише у відсоткових ставках за договорами оренди, але і в нормативній грошовій оцінці земель. У 2011 році вона зросла на понад 75 відсотків — як наслідок істотно підвищувалися й орендні платежі. Безумовно, це позитивно позначалось на доходах сільських жителів (хоча багато власників земельних паїв зараз уже є спадкоємцями, які мешкають в містах), але суттєво вдарило по економіці аграрного виробництва. Якщо в попередні роки завдячуючи порівняно високим світовим цінам на зернові та олійні культури, аграрії витримували таки режим роботи, то в 2013-му середня рентабельність виробництва зернових становила лише 1,7 відсотка, що є найнижчим показником за часів незалежності. Особливо ця проблема актуальна в зоні ризикованого землеробства, до якої належить практично весь південь і схід України. На жаль, зараз дійсно не стоїть черга бажаючих обробляти землю, особливо зважаючи на подорожчання матеріально-технічних ресурсів та нестачу і дорожнечу кредитів. Але і в таких умовах держава могла хоча б частково спростити життя аграріям, знявши невиправдані дозволи, ліцензії та перевірки, владнавши питання реєстрації прав оренди. Розуміння актуальності проблематики непросто дається в столиці, але сільгоспвиробники все ж вірять, що і на парламентському, і на урядовому рівні питання галузі поступово вирішуватимуться.
Фермер Кузьма Узбек: «Формуючи механізм вартості орендної плати, наші законотворці всю Україну однією міркою міряли».