І хто, ви думаєте, цей свавільник, якому зі спритністю неперевершеного фокусника вдалося безкарно пошити в дурні половину трьохсоттисячних Сум?
Давній «друг» і «благодійник» довірливих сумчан — фірма «СумиТЕКо» на чолі з паном Володимиром Винокуром.
І досі пам’ятаю, як цей чоловік, слізно випрошуючи в депутатського загалу на сесії міськради індульгенцію для забезпечення йому беззастережного права на надання комунальних послуг городянам, видавав себе безкорисливим рятівником міста. Та, отримавши її, новоспечений «рятівник» забув про обіцянки, а одразу розпочав експериментувати над сумчанами: то затягне на декілька тижнів початок опалювального сезону, то серед зими перетворює помешкання на льодовню, то майже на ціле літо позбавить сумські квартири гарячої води. Я вже не кажу про захмарні ціни, якими благодійник ощасливив місто ще в перший рік свого владарювання.
Про винокурівські експерименти, відколи вони тривають, «Голос України» писав не раз. Проте критика відскакувала від директора «СумиТЕКо» та його фірми як горох від стіни. Пан, немов заїжджена від часу платівка, всюди знай повторював одну і ту саму жалісливу пісню: через неплатежі населення за надані послуги немає чим розраховуватися з постачальниками газу. І ні пари з уст про якість наданих послуг і про те, що платежі за них у Сумах чи не найвищі в Україні. Нинішньої зими, приміром, регулярно і вчасно розплачувалися понад 80 відсотків квартиронаймачів, а в липні оплата досягла рекордної позначки — 117 відсотків.
Тим часом сумчани цілу декаду (після двадцятиденного планового випробування міських тепломереж) через заборгованість «СумиТЕКо» постачальникам газу 16,5 мільйона (!) гривень живуть без гарячої води. Втім, споживачі, за три роки владарювання «благодійника» привчені до експериментів, покірливо зносять знущання.
Схоже, винокурівським «дослідам» не видно кінця, оскільки міська влада чи то не може, чи то не відважується, а можливо, й не дуже хоче грюкнути кулаком і закликати некерованого фірмача-експериментатора до порядку.
