«Солодка смерть». Так в давнину медики називали цукровий діабет, адже тоді хвора людина була фактично приречена. Ще римський лікар Аретеус, який вперше застосував термін «діабет», описав цю недугу так: «жахливі страждання, життя коротке, неприємне і мученицьке».
Сьогодні, за даними Всесвітньої організації охорони здоров`я (ВООЗ), у світі налічують 150 млн. «діабетиків», до 2025 року їх кількість зросте до 300 мільйонів.
Від цієі хвороби страждають і діти. Як врятувати їх від недуги? На це запитання відповідає головний дитячий ендокринолог МОЗ України Олена БОЛЬШОВА.
Із історії хвороби
— Сьогодні близько 10 тисяч українських дітей потребують лікування інсуліном і щороку захворює ще майже 700 малюків. Найефективніший шлях вирішення державної комплексної програми «Цукровий діабет», яка передбачає безплатне забезпечення хворих високоякісними препаратами інсуліну, вітчизняні фахівці пов`язують з принципово новим засобом «Лантус». Адже, коли дитина вчасно отримує адекватний, хороший інсулін у нормальній дозі, дотримується правильного режиму життя, то вдається домогтися і відстрочки розвитку гепатичних ускладнень, і їх істотного зменшення. Ми робимо все, щоб юні пацієнти були поза зоною ризику. Їм надають імпортні і вітчизняні генно-інженерні препарати, ідентичні інсуліну людини, надійні шприц-ручки, що позбавляють хворих від придбання одноразових шприців.
У країні організовано майже 50 дитячих шкіл діабету, в яких вчать водночас малюків і батьків у домашніх умовах керувати хворобою шляхом регулярного самоконтролю. Це дуже важливо у підтриманні стійкої компенсації, забезпечує впевненість дітей і їхніх батьків у тому, що в будь-якій життєвій ситуації дитина зможе надати собі допомогу сама без лікаря.
Дедалі успішніше дітвора корегує й дози інсуліну під час стресових ситуацій. У цій справі ми вже вийшли на європейський рівень. Нині, з початком широкого застосування в нас ефективного препарату «Лантус», з`явилися якісно нові можливості убезпечити життя наших дітей.
— Чи можна довіряти запевненням знахарів і народних цілителів, що вони здатні позбавити від діабету?
— Жодного задокументованого в науковій літературі такого факту у світі ще немає, — каже член Європейської асоціації з вивчення цукрового діабету, професор Буковинської державної медичної академії Володимир Паньків. — Щогірше фінансують охорону здоров`я — пишніше розквітає знахарство. Наївно думати, що вас порятують від цієї тяжкої, досі не пізнаної до кінця хвороби ті найрізноманітніші екстрасенси чи бабки-шептухи. Довіряючи своє здоров`я подібним «чудотворцям», сподіваючись отримати зцілення без ліків за помірну плату, хворі втрачають не лише гроші, а й час, необхідний для професійного лікування. Слід пам’ятати, що цукровий діабет ще невиліковний, він просто під контролем.
— Що чекає «таблетників» — інсулін і приреченість безвиході погіршення стану хвороби чи шанс залишитися на другому ступені діабетиків?
— Надійно рятує відповідна дієта, фізичний режим, і після лікування цукор нормалізується. Перший тип захворювання виникає, коли організм узагалі не може виробляти інсулін. І за легких форм діабету хворі обов`язково мають стати на облік у поліклініці, контролювати недугу безпосередньо зі своїм дільничним лікарем: терапевтом чи ендокринологом. Другий тип діабету спостерігається в 90—95 відсотках випадків захворюваності діабетом у світі — якщо підшлункова залоза не в змозі виробляти інсулін у потрібній кількості і коли клітини організму не засвоюють інсулін, що ним виробляється. Тому такі хворі мають особливо старанно пильнувати стан свого здоров`я. Замість цього (у разі стресу, порушення харчування, алкогольної диверсії під час свят) маса хворих другого типу звертається до нас знову — з декомпенсованим діабетом. Тож ще раз людину інтенсивно лікують, ми вкотре нормалізуємо цукор, і пацієнт ніби досягає благополуччя, але доки не піде по ще одному колу порушення дієти. Отже, треба пам`ятати: якщо регулярно не лікувати після постійних ексцесів діабет, то це пряма, але не дуже довга дорога до порушення статевої функції, ниркової недостатності, сліпоти, інфаркту, інсульту, гангрени.
Натомість, третина хворих, що стежать за собою, може обійтися взагалі без таблеток упродовж десятиліть. Ще стільки (якщо дозволяють собі різні шкідливі звички і стреси) років 15 потребуватимуть інсуліну, бо таблетки, які вживають представники другого типу діабету, стимулюють виділення власного інсуліну, а резерви його не безмежні. Тому настає час, коли свого інсуліну вже немає і, важливо, якщо ще хоч трішки збережено власну секрецію, допомогти їй і таблетками, й інсуліном. Інсулін не шкодить так, як, часом, таблетки, печінці, підшлунковій чи серцю. Хибна думка, що інсулін призначено у разі другого типу захворювання навічно. Бувають випадки, що ми допомагаємо на якийсь час — місяць—два —розвантажити підшлункову залозу чи печінку, нормалізувати цукор, а потім застосовувати навіть фітотерапію. Головне — не впадайте у розпач, стежте за здоров`ям і пам`ятайте: «таблетників» не чекають «інсулін, страждання і могила», якщо діабет контрольований.
Крим.
