Невтішна ситуація склалася з сільськими лікарнями на Тернопільщині. Мешканці Скали-Подільської, що у Борщівському районі, зібрали півтори тисячі підписів під зверненням в обласні та столичні інстанції, щоб зберегти місцеву лікарню. Проте у влади одне пояснення: немає коштів. Їх і справді бракує, особливо після того, як сільські медичні заклади передали на місцеве фінансування. Цим, по суті, винесли вирок сільській медицині.
Головний лікар Борщівського району Іван Невістюк трагедії в ситуації, що склалася, не бачить. Хворих зі Скали-Подільської без проблем можна госпіталізувати до районної лікарні.
Проте пацієнти мають іншу думку. Вони не можуть зрозуміти, чому лікарню, яку відкрили у важкі і голодні післявоєнні роки, нині мають закривати? Вона обслуговувала шість тисяч населення Скали-Подільської і навколишніх сіл, мала 50 ліжок.
Чому літніх людей так лякає госпіталізація до району, зрозуміти можна. Тут і лікарі «свої», і завжди навідаються родичі, знайомі. Не тільки, щоб підбадьорити, а й підгодувати. А до райцентру не наїздишся кожен день із сумками. Та й не завжди хворого можна госпіталізувати.
Головний лікар Скали-Подільської міської поліклініки Наталія Пиріг переживає, щоб зберегти хоч те, що є. Нині головне — підвести газ до приміщення поліклініки, на що потрібно до 50 тисяч гривень. А ще — розгорнути 15 ліжок денного стаціонару у тісному приміщенні нинішньої поліклініки чи перебазуватися у просторіше. Проте підвести газ до обох корпусів, які на значній відстані один від одного, нереально.
Сільські медики Любов Глюта, Ліля Звір, Наталія Роженко також боляче сприймають реорганізацію. Обсяг роботи навряд чи зменшиться, а якихось половину чи чверть окладу, які мали за чергування у лікарні, зняли.
«Нині ніхто не хворіє, — казали у Скалі-Подільській, — одразу вмирають». Лікування стає дорогим і недоступним.
... Петро Деркач знепритомнів на городі. У передінсультному стані його привезли до Ілавчевської лікарні. Вона поряд і, дякуючи Богу і медикам, чоловіка вдалося врятувати. Головний лікар лікарні Богдан Котик вважає, що до Теребовлянської райлікарні пацієнта могли б й не довезти.
Мешканцям Ілавчевого і навколишніх сіл невідкладну допомогу нададуть на місці і на пристойному рівні. Лікарня у квітні цього року отримала статус державної, але держава на неї не витрачає ні копійки. 15 ліжок та персонал 13 осіб цілком утримує товариство «Благодійність», яке фінансує громада міста Білефельд, що у Німеччині. За шість років тут проліковано 2,4 тисячі хворих. Богдан Котик каже, що якби не німці, лікарню давно закрили б.
Я попросила прокоментувати факти закриття лікарень начальника обласного управління охорони здоров’я Михайла Буртняка. Натомість він запитав: «А де у світі є сільські лікарні?». А де у світі є таке бездоріжжя, такий зв’язок, коли тижнями мовчать телефони, де машини «швидкої допомоги» подекуди вже й ремонту не підлягають? Думаю, Михайло Миколайович і сам це добре знає. На його думку, Борщівський район поспішив із закриттям Скали-Подільської лікарні, але рішення сесії може відмінити тільки сесія. Принаймні слід було провести роз’яснювальну роботу, підготувати людей.
За словами Михайла Миколайовича, реорганізація сільських лікарень болісно сприймається людьми. За останні десять років в області реорганізовано в амбулаторії з денним стаціонаром вісім сільських лікарень. На базі трьох з них організовано геронтологічні відділення, які передано управлінню соціального захисту. Сільські лікарні, каже М. Буртняк, останнім часом виконують, можливо, більш соціальні функції, ніж медичні: взимку вони переповнені, влітку порожніють. Відомий випадок, коли при одній з лікарень жінка жила три роки...
Майбутнє сільської медицини — за сімейними лікарями, яких в області вже більше ста. Ескулапи проходять перепідготовку у Тернопільській медичній академії. Інтерес до сімейної медицини зріс після того, як для них встановили 25-відсоткову надбавку до окладу. За словами М. Буртняка, охорона здоров’я області фінансується краще. Кошти в основному осіли в обласних, районних лікарнях. Тернопільська медицина за моніторингом показників на дев’ятому місці в Україні.
Звичайно, усе це добре, але у мене перед очима колишні вчителі, робітники, військові, селяни зі Скали-Подільської. Хіба вони вимагають чогось нереального? Не все вимірюється голим раціоналізмом.
Тернопільська область.
