Щороку в Україні звільняється до 10 тисяч службовців органів місцевого самоврядування і, відповідно, така сама кількість нових працівників набирається. Якщо до цього додати, що після виборів на 50 відсотків оновлюються місцевий депутатський корпус і міські голови, то стає зрозуміло, якої гостроти набуло навчання самоврядних кадрів.
Україна — яскравий приклад того, як за однакових умов ресурсного забезпечення соціально-економічний стан одних територіальних громад разюче відрізняється від інших. На фоні загального занепаду показують сталий соціально-економічний розвиток Іллічівськ, Бердянськ, Київ, Комсомольськ, Славутич. Цікаві проекти муніципального розвитку реалізуються в Івано-Франківську, Чернівцях, Одесі, Вознесенську тощо. Великою мірою це пояснюється рівнем професійної підготовки лідерів та команд, муніципальним менеджментом.
Тим часом модель підготовки і перепідготовки муніципальних кадрів в Україні формується надзвичайно повільно.
Досі основним предметом такого навчання є спеціальність «державне управління». Що це означає? А те, що муніципальних службовців вчать «стояти» під виконавчою владою і робити те, що скаже держава, а не громада.
Нині здійснюється пілотний проект, якому вже нинішнього року плановано дати життя. Це створення в Івано-Франківську Карпатського регіонального центру з підвищення кваліфікації службовців органів місцевого самоврядування. Він обслуговуватиме Івано-Франківську, Львівську, Закарпатську, Хмельницьку, Тернопільську області.
Регіональні центри зможуть відіграти позитивну роль в інтелектуальному забезпеченні місцевого самоврядування, але охопити проблему в цілому їм не під силу. В АМУ схиляються до того, щоб при асоціації створити єдиний Центр муніципальної освіти.
Головне питання, яке завжди стоятиме у порядку денному, — як виховати службовця органів місцевого самоврядування, щоб він був вільний від державного диктату та мав високий ступінь відповідальності перед громадою? Це дуже серйозно. Адже спостерігається висока ротація кадрів. З одного виду публічної служби переходять в інший, тобто з районної адміністрації йдуть працювати в міську раду і — навпаки.
Навчання самоврядних кадрів актуальне не лише в Україні. Директор Центру державного управління у Відні пан Хельфрід Бауер, наприклад, каже, що в Австрії муніципальні лідери також не дуже хочуть вчитися. Депутатів доводиться «за шкірку тягнути в класні кімнати».
Тут вирішальне значення має мотивація навчання. Успішно навчаєшся — матимеш вищу платню, ростиме кар’єра тощо. Без мотивації нема результатів. В Австрії третина муніципального персоналу щороку проходить один курс навчання. На державу не покладаються, бо вона має коштів менше, ніж органи місцевого самоврядування.
Усі ці проблеми були обговорені робочою групою, що працює в Асоціації міст України та громад у рамках спільної програми Ради Європи та профільної Європейської комісії.
