Ми — переселенці із Чорнобильської зони відчуження, а нині мешканці міста Буринь Сумської області — просимо надрукувати нашого листа, щоб уся країна дізналася, як порушують наші законні права. Багато років минуло відтоді, як ми були змушені покинути свої домівки і переїхати до іншого міста. Нам мали забезпечити умови для життя, рівні тим, які були вдома. Однак проблема забезпечення нас телефонним зв’язком залишається відкритою й досі. Тоді як в інших областях України переселенцям телефони встановили майже одразу.
А нам щоразу відповідали: технічні умови та матеріали відсутні, почекайте на введення в дію нової АТС. Нову АТС введено — працює вже близько двох років, але у вирішенні нашого питання — жодних зрушень. Нас досі годують обіцянками. Наприкінці минулого року на наші численні звернення із Сум надійшов лист. У ньому зазначалося, що питання під контролем Сумської облдержадміністрації і що телефонізацію заплановано на 2003 рік. Проте нічого не робиться.
Скільки це триватиме? Адже на наших вулицях — Поліській і Вільчанській — мешкають люди похилого віку, пенсіонери, діти (дві сім’ї мають дітей-інвалідів). Часто потрібна медична допомога, але викликати «швидку» немає можливості.
Вважаємо, що цим порушують норми Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Адже потерпілі ІІ категорії, ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС згідно із законодавством України є пільговою категорією населення і мають право на першочергове забезпечення електрозв’язком. Скільки ми потерпатимемо від бездушного ставлення до нас — людей, які втратили здоров’я й рідні домівки?
Володимир БОРКА від імені мешканців вулиць Поліська і Вільчанська.
Буринь
