Селяни, в подяку за те, що задарма годують всю країну, роками не отримують зарплати, ще й не можуть гідно подбати про своє эдоров’я. Через нестачу бюджету сільських рад лікарні реформували в амбулаторії та фельдшерські пункти. А під час прийняття бюджету на 2003 рік з’ясувалося, що і реформовані медичні заклади — дуже важкий тягар для місцевого бюджету. Вимоги районного керівництва від медицини високі, а фінансування — місцеве, не розженешся. Про нову апаратуру та халати, запчастини до машин уже й не згадуємо, нема коштів на найнеобхідніше: на придбання дезинфікуючих речовин та інших препаратів першої потреби. Щоб зекономити, медичних працівників відправляють у вимушені відпустки, скорочують робочий день. Але ж хвороба — це біда, а біди приходять невчасно, і як сказати хворому, що робочий день твій закінчився? Одне слово, потрібні термінові зміни в законі про місцеве самоврядування.
Олена ТАРНАРУЦЬКА, лікар-педіатр вищої категорії з 22-річним стажем.
Терешківка
Сумського району
Сумської області.
