22 січня нинішнього року на сторінках «Голосу України» було опубліковано статтю «Кому заважає банківська академія в Сумах?..», в якій піддавалася критиці спроба створення в Сумах «... вузівського конгломерату з вужа, їжака і крокодила». Стрижнем цієї ідеї, її нездоровою квінтесенцією стала спроба шляхом об’єднання навколо Сумського національного аграрного університету, сумських державного і педагогічного університетів, деяких коледжів і технікумів, а також Української академії банківської справи — створити досі небаченого в світі наукового монстра. «Запатентувати» цей «селекційний» гібрид наважився тандем у складі Олександра Царенка і Володимира Щербаня, які подали на нього «заявку» до адміністрації Президента України. Втім, ідея була така абсурдна і безглузда, що її там сприйняли як розіграш і беззастережно відхилили.
Однак такий розвиток подій аніскільки не збентежив ініціаторів створення університетського «чуда-юда». Як засвідчив подальший розвиток подій, в ідеї віртуального конгломерату проглядалася, як на мене, інша мета: усунути з ректорської посади засновника першого в нашій державі унікального спеціалізованого фінансово-банківського навчального закладу — Української академії банківської справи — Анатолія Єпіфанова.
У наш час суцільної «демократії» для занепащення чи ославлення будь-якої людини, скажімо, політичного опонента чи удачливішого конкурента-бізнесмена — не потрібно ні великого розуму, ні надзвичайної доблесті. Досить запустити компромат — і спокійно чекай розв’язки.
Перша осічка на шляху до поставленої мети лише розпалила «авторів» ідеї фікс на подальші дії, і вони, не відкладаючи справу в довгу шухляду, невдовзі здійснюють наступний крок: звертаються з депутатським запитом про фінансово-господарську діяльність УАБС, зокрема, за рахунок яких коштів фінансувалося будівництво унікального легкоатлетичного манежу, який, до речі, одразу після здачі його в експлуатацію, згідно з постановою Кабінету Міністрів України, став центром олімпійської підготовки українських легкоатлетів. Відповіді на ці запитання без всіляких перешкод і зволікань можна було отримати і у відповідних структурах господаря вузу — НБУ, безпосередньо в самій академії.
Після цього, здавалося б, відпадуть усі підозри. Блажен, хто вірує... Доброзичливці Анатолія Єпіфанова домоглися тотальної перевірки фінансової діяльності академії. Тож незабаром в Сумах висадився цілий «десант» аудиторів з Нацбанку і ревізорів головного КРУ. Потрібно віддати їм належне — «копали» вони під ректора зі знанням справи (понад півтора місяця), а на час ревізії навіть позбавили його ректорських повноважень.
Кажуть, коли новий голова Нацбанку України Сергій Тігіпко навідався в Суми, то був приємно вражений побаченим: самою академією, її технічним оснащенням, високим рівнем професорсько-викладацького складу, всеохоплюючою глибиною знань студентів, перші три випуски яких до одного розібрані роботодавцями багатьох найпрестижніших українських і зарубіжних фірм. І хоча враження у головного банкіра країни, схоже, було непідробним, 24 лютого цього року головний банкір країни підписав наказ про звільнення Анатолія Єпіфанова з посади ректора «за перевищення службових повноважень», хоча «винуватець» перебував на лікарняному...
Утім, колектив академії адекватно відреагував на здійснену стосовно свого ректора акцію на його захист без вагань стала переважна більшість її викладачів і студентів. Професорсько-викладацький склад, приміром, одразу надіслав на адресу керівництва Верховної Ради України і Нацбанку один за одним два листи про свою підтримку опального ректора і з вимогою поновити Єпіфанова на попередній посаді. Та все даремно. Не почули в столиці думки колективу.
Що все-таки криється за лаштунками подій в банківській академії? Чим завинив А. Єпіфанов?
У Сумах подейкують про політичний підтекст переслідування. Хоч як дивно, «спровокувала» його сама жертва розборок, тобто Єпіфанов: своїм високим іміджем серед сумчан, своєю незаурядністю на тлі деяких опонентів обласного «розливу».
І в області, і в Сумах фігура Єпіфанова —знакова: перший демократично обраний мер обласного центру, а згодом і області, перший представник Президента України на Сумщині і перший голова Сумської облдержадміністрації. А ще — доктор економічних наук, професор, академік Російської академії природничих наук в галузі «Економіка і соціологія», кавалер Почесної відзнаки Президента України і ордена Святого рівноапостольного князя Володимира, лауреат премії СРСР, і, нарешті, почесний громадянин Сум, який десять років тому, ще як представник Президента, не побоявся сказати вголос, либонь, і досі найактуальнішу для нашої економіки тезу: «Незалежній Україні — розквітати незалежними регіонами».
У таких незаурядних особистостей, які спроможні затінити будь-якого опонента, а за потреби сто очків фори наперед дати, кого-кого, недругів і чорних заздрісників завжди вистачало. Схоже, і декому з нинішніх керівників Сумщини не дає спокою неабиякий авторитет опонента. Однак замість того, щоб змиритися з цим незаперечним фактом і взяти Єпіфанова в союзники — постійно зводить з ним рахунки.
А хто виграв від затіяних «розборок»?
Можливо, академія? Як мені відомо, більшість її працівників і студентів й донині не прийшли до тями після лютневого «перевороту», і вважають зняття з посади ректора, свого кумира, лише прикрим непорозумінням, і сподіваються, що несправедливість щодо нього, а значить, і до них, невдовзі буде виправлено. Тривожитися їм, справді, є від чого.
За логікою, переможців у цій некрасивій історії бути не може: як на мене, постраждали Анатолій Єпіфанов, академія, а в підсумку — наука. Морально виграли хіба що ініціатори «розправи». Проте й для них, враховуючи втрату авторитету серед сумчан і невідворотність покарання в майбутньому, ця перемога, за великим рахунком, піррова. Хоча в їхніх силах зарадити цьому.
Для цього нагадаю «переможцям» слова одного древнього філософа: «Мудрець не той, хто ніколи не припускався помилки, а хто не боявся зізнатися в цьому, і обов’язково виправляв її».
