Бути чи не бути

Данія—Україна. 1:0. Гравесен, 37.

Данія: Соренсен, Вігхорс, Генріксен, Лаурсен, Н. Єнсен, Гельвег, Гравесен (Кахленберг, 76), К. Єнсен (Пріске, 90+3), Томассон (Меллер, 83), Йоргінсен (Шульц, 71), Роммедаль (Міхаельсен, 46). Тренер —Мортен Ольсен.

Україна: Шутков, Єзерський (Попов, 66), Несмачний, Тимощук, Кормильцев (Радченко, 46), Дмитрулін, Шевченко (Шевчук, 90+2), Воронін (Калиниченко, 78), Гусін (Серебренников, 81), Ребров, Воробей (Мелащенко, 71). Тренер — Леонід Буряк.

Арбітр — Томаш Микульський (Польща).

30 квітня. Копенгаген. Стадіон «Паркен». Дощ. 14 599 глядачів.

Молодіжні збірні (U-21). Данія—Україна. 1:2. Бегманн, 40 — Ротань, 17, Балабанов, 72. На 73-й хвилині з поля вилучено Пучкова.

Наша команда грала в такому складі: Руденко, Балабанов, Оберемко (Смалько, 46), Мілевський (Кабанов, 79), Комарницький, Ященко, Пучков, Стоян, Бідненко, Гусєв, Ротань.

Гадаю, нашій «молодіжці» в усьому більше пощастило, ніж дорослим. Мешкала вона у відомому на весь світ містечку Гельсінгер (40 хвилин їзди від Копенгагена), на березі протоки Зунд (на протилежному — Швеція, мов на долоні), що між Балтійським і Північним морями. Чудовий готельний комплекс «Marienlyst», де все для людини, піщані пляжі. Навколо — буяння зелені, квітучі сади. Суперекологія, де вода навіть з крана —цілюща. А метрів за триста — знаменитий замок принца Гамлета, оспіваний Шекспіром.

Грали молодіжні команди на ідеальному газоні маленького й затишного міського стадіону. Трибуни заповнили в основному школярі. Там я випадково познайомився з учителем фізкультури паном Пером Норвігом. Він розповів, що спеціальних уроків футболу в них немає, але грою «хворіють» геть усі. Отож у школах — самий футбол. У Данії спостерігається справжнісінький бум цієї гри:

292 973 активні гравці, 36 800 команд, 1 700 клубів у країні, де лише п’ять мільйонів мешканців. До речі, наступного року Данія відзначатиме 100-річчя членства у ФІФА. Для юних створено просто відмінні умови: вдосталь полів, яскрава і зручна форма, чудовий інвентар.

— Читав у пресі, що в Україні в середніх школах запровадили урок футболу, — сказав мій новий знайомий. — Ви молодці. Це вам згодом неодмінно дасть величезну користь...

Підопічні Павла Яковенка та Геннадія Литовченка, що дуже приємно, переважали свого суперника практично весь ігровий час. Навіть після того, як з поля за жест невдоволення вилучили Пучкова і команда залишилася вдесятьох. Наші забили швидкий гол. Ротань з лівого кута карного майданчика данців пробив штрафний. Воротареві закрили огляд, і м’яч влучив у дальній нижній кут воріт. А перемогу приніс Балабанов, який пробив влучно, коли голкіпер необачно залишив ворота...

А тепер про події на полі суперсучасного стадіону «Паркен» у столиці Данії, трибуни якого, кажуть, ніколи не заповнювалися по вінця. Отож мало хто не погодиться, що рахунок відповідає грі. Однак, хоч у нашої команди було не так уже й багато моментів, вона була дуже близька до нічиєї, коли Мелащенко після чудового проходу і точної передачі Шевченка бив зблизька. Та останньої миті захисник Генріксен вибив м’яча з лінії воріт.

Отож у першому таймі невелику перевагу мали господарі. Вони перегравали наших за рахунок ліпшої зіграності, точних передач. Хоча нічого видатного данці не показали. Як кажуть, діяли просто, але з душею. Це й допомогло їм забити м’яча. Виникла класична ситуація: подача кутового, і данський ліверпулець (гравець англійського «Евертона») Томас Гравесен у високому стрибку головою, мов цвяха у суху дошку, ввігнав м’яча точнісінько під поперечку.

Цей виконавець заслуговує особливих слів. Він водночас — мотор, серце і душа збірної Данії. Справді, прекрасний диспетчер, котрий усе бачить, може зробити вивірену до сантиметра передачу на 20, 30, 40 метрів.

На жаль, такого гравця не знайшлося в українській команді. Тому наш лідер атак Андрій Шевченко в першому таймі, перебуваючи попереду, на жаль, сидів на сухому пайку. А коли намагався самотужки пробитися до воріт, його, благородного  оленя атаки, оточували тісним і численним колом жваві хорти данської оборони. Після перерви Андрій грав уже з глибини поля.

У другій половині наші діяли значно цікавіше. А під завісу матчу за гострими моментами вже українці трохи переважали господарів. На 83-й хвилині Соренсен несподівано викинув м’яча на Реброва, той пробив з гострого кута, та, на жаль, влучив у сітку із зовнішнього боку. А про випадок із Мелащенком ми вже згадали.

— Нам треба було будь-що реабілітуватися за поразку від Боснії у відбірковому матчі Євро-2004, й обов’язково у грі із сильним суперником, — сказав пан Ольсен. — А після яскравої зустрічі з Іспанією авторитет української збірної значно зріс. Та й сьогодні вона могла виграти, принаймні не програти, бо створила гострі моменти. Шевченка у першій половині постійно пильнували два-три наші футболісти. Насилу впоралися. Але на останній хвилині він усе-таки вислизнув і зробив гостру націлену передачу...

Сам Андрій Шевченко дав таку оцінку зустрічі:

— Судячи з другого тайму, ми могли й нічиєї добитися. Загалом гра була важка, весь час ішов дощ. Але, як на мене, ми мали гідний вигляд.

...Коли прощалися з Леонідом Буряком в аеропорту «Бориспіль», він сказав мені, що поєдинок із сильним суперником, чемпіоном Європи-92, дав йому, як ніколи, багато корисної інформації. А подумки він уже в червні (7-го і 11-го), коли ми у Львові прийматимемо вірменів і на виїзді зіграємо з греками. То буде головний момент для нашої команди. В разі успіху залишається певна перспектива на Євро-2004. В іншому разі... Втім, ліпше не будемо казати про це.

 

Гельсінгер—Копенгаген—Київ.