Новий державний стандарт на молоко, введений в дію з 1 січня н. р., мав би сприяти поліпшенню якості продукції і підвищенню закупівельної ціни. Однак на практиці все інакше: принаймні на Вінниччині, хоч як дивно, продукція тваринників стала ще дешевшою...

Новий держстандарт на молоко (ДСТУ 3662-97 «Молоко коров’яче незбиране. Вимоги при закупівлі») розроблено на замовлення Мінагрополітики ще у 1997 році. Він стосується молока незбираного, що закуповується у сільгосптоваровиробників усіх форм власності, і має гармонізувати показники якості та безпеки цієї продукції до вимог Ради Європи.

Відтоді уже втретє чиновники намагаються втілити його в життя, але... Виробники так само, як і переробники молока, не були готові працювати за новим стандартом з 1 січня 1998 року, коли документ уперше «вивели в люди». Така сама доля чекала на нього й 1 липня 2002 року: друга спроба теж не увінчалася успіхом. «Ми й сьогодні не готові працювати відповідно до нових вимог стандарту», — майже в один голос твердять спеціалісти, зокрема на Вінниччині. Тим часом із Мінагрополітики обласне управління отримало документ, у якому чорним по білому зазначено: з першого квітня н. р. звітність про закупівлю молока повинна здійснюватися відповідно до нового держстандарту.

«Не шарпайте за дійки...»

Чому тваринники так уперто опираються нововведенню? «Та не в нас річ, — лукаво усміхаючись, каже фермер Андрій Флора з Крижопільського району. — Причина скоріше в недолугості дій наших чиновників, які навіть гарну справу — якість молока справді треба поліпшувати — зуміли поставити з ніг на голову... Шарпають за дійки, як та зла господиня, думають, від того молока додасться».

Але тварини породисті. До того ж одержують вони збалансований раціон. Показник жирності молока не буває нижчий за базовий рівень. Має фермер ємність для охолодження. Молоко щодня здає на Крижопільський сирзавод. Однак доплату за вміст білка, передбачену новим стандартом, не отримує. Чому?

На заводі пояснили: фермер не має можливості визначати вміст білка. Можливо, й справді він відповідає показнику, встановленому новим ДСТУ, але... Чи втрачає від цього фермер? Звісно. Щонайменше по 16 гривень на кожній тонні...

Новий стандарт, на відміну від попереднього, передбачає введення такого показника, як вищий гатунок молока. Такою є продукція, охолоджена до 8 градусів, із жирністю 3,4 відсотка, і з вмістом білка 3 відсотки. Останній показник — новий, раніше під час закупівлі молока його не брали до уваги. Оплата здійснювалася здебільшого за вмістом жиру в молоці.

Найбільший клопіт у тому, пояснюють спеціалісти, що для визначення частки білка потрібні спеціальні прилади. Найпоширеніші — «Екомілк» та «Гранат». Обидва іноземного виробництва. Коштують близько 5—7 тисяч гривень. До того ж, як пояснили спеціалісти Крижопільського сирзаводу, де придбали три такі аналізатори якості молока, вони інколи дають збої у роботі. Виробники молока купувати такі прилади не поспішають: дорого. Заводчани на всіх теж не настачать: десять тисяч здавачів молока постачають на завод продукцію (у тому числі індивідуальні власники).

— На державному рівні необхідно розпочати виробництво аналізаторів якості молока, — каже директор підприємства Раїса Макарова. — Зрештою, про це мали б подбати раніше, адже з часу розроблення нового стандарту вже минуло п’ять років. До того ж такі прилади мали б бути за своїми технічними характеристиками кращої якості і, звісно, дешевші.

В області є гарний приклад, коли Іллінецький молокозавод частково пішов назустріч індивідуальним господарям. За кошти підприємства закуплено близько ста спеціальних ємностей для охолодження молока. Їх встановлено у селах, де налічується найбільше власників корів, які постачають на завод продукцію. Молоко, охолоджене до температури 6—8 градусів, коштує дорожче. Можливо, з часом заводчани придбають ще й прилади для визначення частки білка. Встановлять їх на пунктах заготівлі молока...

Кому сметанка, а кому кислячок

Запровадження нового стандарту на згаданому Крижопільському сирзаводі спеціалісти назвали малою революцією. Справжня буря у склянці молока здійнялася, зокрема, навколо формування ціни. Виробники молока, а їх підтримують в обласному управлінні сільського господарства, намагаються довести, що запропонований новий механізм погіршує економічні показники селян. Відповідно переробники збирають вершки.

Тепер ціна на молоко залежить значною мірою від частки в ньому білка. Цей показник у структурі ціни становить 60%. Решта 40% — від вмісту жиру в молоці (до уваги беруться базові норми). Хоча таке співвідношення встановлено постановою Кабміну №1589 від 25.10.2002 р. «Про схвалення базисних норм масової частки жиру і білка у молоці коров’ячому незбираному», спеціалісти облсільгоспуправління вважають такий підхід до формування ціни несправедливим. «Якщо поки що нема можливості навіть встановити частку білка (через відсутність приладів), то чому віддано перевагу саме цьому показнику?» — запитує Леонід Гуменюк, заступник начальника обласної інспекції якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції. За його словами, у деяких сусідніх областях добилися свого: на прохання знизу Мінагрополітики змінило співвідношення: 50 х 50. Тобто ціну формують у рівних пропорціях залежно від жирності і вмісту білка.

Іншу точку зору має заступник головного інспектора Вінницького державного центру стандартизації, метрології та сертифікації Віталій Мельник. На думку Віталія Григоровича, названі вище аргументи бездоказові. Передусім, вважає він, необхідно детально проаналізувати ситуацію, а тоді з’ясувати головне — чому в більшості районів не досягають базового рівня вмісту білка. Знайшовши причину, можна поліпшити економічні показники господарств. Адже кожна десята відсотка вище базового рівня білка оплачується додатково по 16—18 гривень на тонні зданої продукції.

За словами В. Мельника, новий стандарт, крім молока вищого гатунку, передбачає показники сортності. Тобто молоко першого чи другого гатунку також є кондиційним. Тільки оплачується за іншою, нижчою, шкалою. «Хочеш більше мати грошей — добивайся вищої якості продукції».

Щоправда, співрозмовник визнав, що поліпшувати якість молока сільгосппідприємствам буде непросто. «Про що мова, — уточнив В. Мельник, — коли господарства не забезпечені методичною літературою. Тому навіть зоотехніки чи завфермами не ознайомлені з вимогами нового стандарту». Але якщо це упущення можна виправити, то про заміну доїльного обладнання, холодильних установок, більша частина яких вичерпала свій ресурс, можна лише мріяти. Тваринництво на Вінниччині і далі залишається збитковим. Лише торік рівень рентабельності знизився на 9,2% і становив мінус 19,2%. Працювати за новим стандартом непросто й заводчанам: молокозаводи забезпечені приладами-білкомірами лише на 40%, а в господарствах їх узагалі немає.

 

Вінницька область.