У Києві є школа, де викладають кращі музиканти столиці, вчаться талановиті діти з усієї України й із-за кордону. Тут навчалися В. Бистряков, Т. Петриненко, П. Зібров, І. Шамо. Йдеться про Київську середню спеціальну школу імені Лисенка.
У Національній філармонії нещодавно відбувся звітний концерт школи. Ця щорічна акція — не «шкільне свято» для розчулених батьків, а концерт, гідний зрілих виконавців і серйозних залів. У програмі — шедеври світової класики. Навіть малеча працювала на сцені якісно і талановито. А коли виступали старшокласники, було очевидно: ці діти можуть усе, бо вміють, а головне — пристрасно бажають. І це диво, бо в людей цієї професії не найкращі перспективи творчої реалізації (найчастіше ми експортуємо свої таланти за кордон). У цьому є свідоме і драматичне самозречення. Привертає увагу не тільки елітарний рівень школи, а й загальна атмосфера, де поєднуються мистецтво і любов. Музика тут має проекцію на життя, а теплі людські стосунки — на музику; спільне музикування в оркестрі чи ансамблі майже завжди тотожне дружбі, а дружба породжує нову музику. Тут виховують не лише музиканта і навіть не просто митця —виховують душу. Взаємини, осяяні справжнім мистецтвом, створюють утопічну оазу, відому далеко за стінами школи.
