Сьогодні дев’ять днів звідтоді, як помер відомий письменник, фантаст, містик, філософ Олесь Бердник.
Його книги були картою стежок у вигадану країну Світонію. Його погляди були альтернативні: еволюція, а не революція; духовна, а не руйнівна нація; призначення замість покликання. «Глибина народної душі, — писав Бердник, — приховує в собі творчий потенціал для втілення будь-якого еволюційного задуму, в будь-якому масштабі, навіть суперкосмічному».
Олесь Бердник народився 1927 року в селі Вавилові на Миколаївщині. В 16 років добровольцем пішов на фронт. 1949-го закінчив студію при театрі імені Франка. На сцені працював недовго — ув’язнили. 1955-го повернувся до Києва. Перший фантастичний роман «Поза простором і часом» вийшов 1957 року. Далі — «Сини Світовида», «Подвиг Вайсавати», «Покривало Ізіди». «Зоряному корсару» не пощастило: наклад вилучили, Бердник залишився без роботи. Його романи «Золоті ворота», «Блакитний коваль», «Україна січі вогняної» виходять у Парижі, Торонто, Мюнхені. 1976-го він очолює Українську Громадську групу сприяння виконанню Гельсінкських угод. 1978-го отримує шість років тюрми і три — заслання. Через п’ять років — амністія. Він пише романи «Вогнесміх», «Камертон Дажбога», формулює постулати своєї філософії, створює громадську організацію «Українська духовна республіка».
— Готовність до подвигу, — писав він, — вихована в напруженій постійності прагнення до добра, є найвищий прояв подвигу».
Бердника поховано в селі Гребенях Кагарлицького району, де він жив останні роки.
