Єдиний економічний простір: «за» і «проти»

На відміну від попередніх інтеграційних ініціатив у рамках СНД, теперішній крок передбачає створення наднаціонального органу економічного регулювання — Комісії з торгівлі і тарифів, покликаної сприяти реальній уніфікації зовнішньоторговельного законодавства чотирьох держав, повноцінній роботі зони вільної торгівлі, чого Україна так довго прагнула.

Не погоджуючись із необхідністю створення цього єдиного економічного простору, члени фракції «Наша Україна», зокрема її лідер Віктор Ющенко, розмірковують: якою мірою це відповідає суверенітету України, зобов’язанням України перед членами по ГУУАМ, її вступу до Світової організації торгівлі (СОТ) в короткі терміни (тижневик «Без цензури», 28 лютого 2003 року).

Цілком можна зрозуміти політиків США, які не приховують, що багато коштів витратили на те, щоб ліквідувати Союз республік і тепер не хочуть створення єдиного економічного простору на території колишнього Союзу. Але чим пояснити позицію вітчизняної політичної сили, яка, спостерігаючи за агресивними діями США в Югославії, Іраку, знаючи про прагнення США до панування в усьому світі, не боїться втрати суверенітету в результаті вступу України до НАТО, СОТ, які значною мірою слугують інтересам США?

Як можуть супротивники прогресивної економічної інтеграції, що розпочалася, посилатися на те, що цей єдиний економічний простір суперечитиме інтересам інтеграції в рамках ГУУАМ, хоча добре розуміють, що ринок збуту, ринок сировини Росії, Білорусі, Казахстану набагато більший, ніж ринок ГУУАМ?

Спричиняє запитання і позиція щодо поспішливого входження, обов’язково раніше від Росії, до СОТ. Невже вітчизняних, зорієнтованих на США, політиків, які не є «фінансово-економічними хлопчиками і не вважають себе «чиказькими хлопчиками», не турбує те, що рекомендації МВФ переважній більшості країн, що розвиваються, у тому числі нашій країні, завдали великої шкоди?

Невже не знають, що СОТ нині реалізує рекомендації МВФ, наполягаючи на цілковитій відкритості національної економіки країн, що розвиваються, задля зростання доходів високорозвинених країн, створення там нових робочих місць, зниження цін на сировину, товари, які надходять із країн, що розвиваються? Але ж усе це, за винятком деяких позитивних результатів, які мають місце в країнах, що розвиваються, здебільшого сприяють придушенню вітчизняного виробника товарів і послуг!

Лідер правої фракції «Наша Україна» В. Ющенко аргументує необхідність продовження обраного 1991 року курсу ліберальних реформ, що спричинив скорочення ВВП України більш як удвічі, потребою використання експортного потенціалу нашої країни, «яка експортує мало не половину валового внутрішнього продукту...».

Але пан Ющенко чомусь не враховує, що теперішнє співвідношення експорту й імпорту свідчить не про силу, а слабкість вітчизняної економіки (мізерний, занепалий внутрішній ринок, який потерпає від дуже низької купівельної спроможності населення, підприємств, галузей і самої держави), що обумовлена саме одинадцятирічним ліберальним курсом, який нав’язують нам МВФ, СОТ.

По-друге, не береться до уваги, що експортні можливості з’явилися лише в окремих галузях, яким Верховна Рада України забезпечувала шляхом ухвалення законів податкові пільги. Проти цього заперечують МВФ і СОТ. А отже, після вступу до СОТ під тиском головних, могутніх членів цієї організації Україна буде змушена піти на скасування всіх пільг. Інакше будуть застосовані жорсткі санкції. І це незважаючи на те, що розвинені країни надають державну підтримку своїм виробникам, часом розв’язуючи торговельні війни одне проти одного, але водночас об’єднуючи зусилля проти країн, що розвиваються.

Ми повторюємо згубний шлях Киргизії, Грузії, Молдови, що поспішно ввійшли до СОТ, — найбідніших країн СНД. Входження в СОТ до виходу з кризи руйнівно діє на економіку. Китайське керівництво вело країну до СОТ обережніше. Спочатку вивело економіку з кризи, створивши повноцінний внутрішній ринок, забезпечивши щорічне зростання виробництва не менш як на 9 відсотків і значну конкурентоспроможність. Лише експорт Китаєм дитячих іграшок перевищував за обсягом експорт нафти Росією.

Комуністичне керівництво Китаю 15 років вело неспішні, наполегливі переговори про одержання пільгових умов доступу для експорту, максимально можливих заходах щодо захисту внутрішнього ринку, інтересів вітчизняного товаровиробника. 11 грудня 2002 року Китай відзначив річницю членства в СОТ, не вважаючи це святом: у наявності багато важких проблем, пов’язаних з торговими конфліктами, що спонукають керівництво Китаю шукати союзників («Мировые новости торговли», січень 2003 р., випуск 3, стор. 10).

США у всьому світі мають своїх лобістів. Але навряд чи навіть вони будуть заперечувати, що створення єдиного економічного простору України, Росії, Білорусі, Казахстану, відновлення й розвиток економічних зв’язків, міжнародної кооперації, зростання виробництва, об’єднання можливостей чотирьох держав у зовнішньоекономічній діяльності посилить позиції України в переговорах із СОТ.

Вступ кожної з країн СНД до СОТ без погодження позицій, з погляду завідувача відділу Інституту економіки НАН України В. Іларіонова, «підриває у своїй основі будь-які стимули до інтеграції їх економік, оскільки робить її, по суті, безпредметною».

Як автор проекту постанови Верховної Ради України про необхідність входження України до ЄврАзЕС, я, як і переважна більшість населення України, з глибоким задоволенням сприйняв розпочату роботу зі створення єдиного економічного простору після заяви президентів України, Росії, Білорусі, Казахстану. Проте для позитивних результатів потрібна підтримка Верховної Ради України.

Сподіваюся, що переважна кількість народних депутатів України підтримає проект постанови про доцільність формування єдиного економічного простору України, Росії, Білорусі, Казахстану і відповідні законопроекти, що сприятиме відновленню й розвитку економічних зв’язків, підвищенню життєвого рівня народу, реальному створенню єдиного європейського простору.