Цілком імовірно, що невдовзі Україна матиме власну концепцію страхування майна на підприємствах енергетики. Принаймні «круглий стіл», присвячений її обговоренню, який влаштував Комітет ВР з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, сприйняли з неабияким ентузіазмом і страхові компанії, і підприємства та відомства паливно-енергетичного комплексу (ПЕК).
Про ефект сонячного зайчика
Голова парламентського підкомітету з питань електроенергетики Володимир Бронніков та начальник управління координації роботи електричних мереж Мінпаливенерго Сергій Меженний одразу окреслили коло проблем. Ступінь спрацювання основних фондів, інтенсивність виходу з ладу ліній електропередач (ЛЕП), обладнання трансформаторних підстанцій, енергоблоків АЕС приголомшить будь-кого. Так, потребують заміни мало не 150 тисяч кілометрів повітряних ліній електропередач, а вартість основних фондів унаслідок старіння вже знизилася вдвічі. До чого це призводить, відомо усім. Якщо на Заході рахунок перебоїв електроенергії в мережах за рік іде на хвилини, то в Україні — на години.
Сергій Меженний стверджує, що з усіх джерел на відновлення основних фондів ПЕК можна залучити 350 мільйонів гривень, тоді як шорічна потреба — 700. Хтось із присутніх згадав минуле століття: вертикально інтегровані енергокомпанії з централізованим управлінням, достатнім резервом потужностей, з оперативно-ремонтними аварійними бригадами... Але це вже в минулому, якого не повернеш. Не линяє, співали колись, лише сонячний зайчик. А сьогодні на часі згадати про це, створивши систему обов’язкового страхування майна енергокомпаній як ринкового механізму акумулювання коштів на покриття збитків обленерго. Згадайте осінь-зиму 2000—2001 років. Через обледеніння і вихід з ладу розподільчих електромереж у Вінницькій, Херсонській, Одеській, Донецькій, Житомирській та інших областях збитки сягнули 900 мільйонів гривень. Відновлювали дієздатність ЛЕП та трансформаторних підстанцій понад два роки. А яких втрат завдала руйнівна повінь на Закарпатті! До того ж синоптична служба країни застерігає: ми не застраховані від таких катаклізмів найближчі п’ять років — не линяє лише сонячний зайчик.
Про ефект тарифного бумеранга
Не забувайте: покриваючи багатомільйонні збитки з накопичуваних резервів, енергокомпанії мимоволі руйнують власні фінансові плани з розрахунків за вугілля, газ, кредити і таке інше. То в який спосіб вони покривали збитки 2000—2001 років? Скажімо, Одесаобленерго, яке перебувало на межі банкрутства? Голова правління компанії Ігор Печерський повідомив, що 138 мільйонів гривень, левову частку втрат, компенсував енергоринок (звісно, у вигляді спеціальної страхової надбавки до роздрібного тарифу на електроенергію). Отже, крайнім у покритті збитків обленерго був простий смертний споживач.
Член Нацкомісії з регулювання електроенергетики (НКРЕ) Юрій Кияшко повідав, що одразу після стихійного лиха 2000 року до його відомства звернулося одночасно кілька енергокомпаній з пропозиціями передбачити в роздрібному тарифі на електроенергію страховий внесок у 20—25 мільйонів гривень, що автоматично призвело б до подорожчання електроенергії в цих регіонах принаймні на 10 відсотків. Концепція потрібна, наголосив Юрій Кияшко, але вона не повинна стимулювати подорожчання електроенергії.
Даремно я очікував, що за ним виступить котрийсь представник Держкомітету з питань технічного регулювання та споживчої політики або Держстандарту України. Мабуть, їх не цікавить, яку роль у майбутній концепції відіграватиме ефект тарифного бумеранга, який сьогодні робить споживача відповідальним за всі гріхи природи. А ще — слухняним терпеливцем. Бо, скажімо, якщо його холодильник виходить з ладу через брак світла, то з кого йому питати? Хоч як дивно, таке запитання пролунало з вуст людини, котра не перший рік працює на енергетичному «фронті». Тому, не згадуючи прийнятого у 1997 році Закону України «Про електроенергетику», нагадаю про додаток 1 до «Правил користування електричною енергією для населення», затверджених урядом постановою 1999 року. Він має вигляд Типової угоди, де передбачено відповідальність перед споживачем... «у разі тимчасового припинення електропостачання з вини енергопостачальника» та в інших випадках.
Про ефект військової готовності
Страхові компанії кволо включалися в дискусію, усвідомлюючи, що поодинці в атаку на такі ризики ніхто не кинеться. Однак ідея страхового пулу, проти якої, як з’ясувалося, виступило Міністерство фінансів, їх, схоже, приваблювала. Вони відзначали винятковість і страхових випадків, і розмірів збитків на підприємствах ПЕК. Про їхнє страхування від розкрадання чорних та кольорових металів і чути не бажали. Зрозуміло: впродовж 1999—2001 років збитки від розкрадання чорних та кольорових металів сягнули 150 мільйонів гривень і лише після посилення кримінальної відповідальності скоротилися вдвічі, але 70 мільйонів торішніх збитків для страхових компаній — не дещиця. Відсутність у країні спеціального страхового резерву на покриття фінансових, експлуатаційних, випадкових, ринкових ризиків — факт. А такі прояви вже народної стихії, які спостерігаються на збиранні металобрухту, змушують підприємства ПЕК працювати у стані військової готовності. Очевидно, що оператори страхового ринку до такого режиму роботи не готові. Але, може статися так, що концепція страхування майна на підприємствах ПЕК стане їхнім козирем.
