— Чи має пан лампу до кохання?
Довгонога полячка ретельно шукала в українських «човників» дешевого та мініатюрного світильничка-нічника, який привозили до Польщі з Кам’янця-Подільського. А виготовляли його на електромеханічному заводі ще з часів Союзу.
З тих пір, коли «човники» масово вивозили продукцію до Польщі, асортимент підприємства постійно вдосконалювався і розширювався. Нині тут виготовляють до 200 найменувань виробів. Окрім того, завод може випускати різноманітні товари народного споживання (низьковольтну апаратуру, медичну техніку, вікна, двері), виготовляти друковану і навіть швейну продукцію. А його електротерапевтичний багатофункціональний апарат «Мета» викликав інтерес та схвальні відгуки учасників Всеукраїнської конференції стоматологів, що відбулася в місті наприкінці минулого року. Тут постійно працюють над підвищенням якості виробів, і в цьому могли переконатися передплатники нашої газети, котрі виграли електротовари КЕМЗу.
— Криза навчить, як на світі жить, — жартують кемзівці. Що це справді так, видно на прикладі підприємства, яке, переживши нелегкі часи, сьогодні досить міцно стоїть на ногах і є одним з най-успішніших у регіоні.
— І, мабуть, єдине в місті платить дивіденди, — додав мій знайомий, що недавно повернувся на завод після десятирічної перерви.
Платять, бо є з чого платити. Адже торік річний план випуску продукції на суму 18 мільйонів гривень завод виконав на місяць раніше. Правда, знайшовся брат-газетяр, який пожартував, що чайників на складі електромеханічного і для наступного директора вистачить. І це добре. Бо КЕМЗ продає свої електротовари великими партіями. Наприклад, Туркменії. Коли надійде замовлення, а готової продукції немає, то як бути?
Для мобільності колишнього заводу з більш як тритисячним колективом на його базі створили 20 малих підприємств. Усього їх повинно бути три десятки.
— Така реорганізація має на меті зменшити податковий тиск, а звільнені кошти пустити, насамперед, на підвищення заробітної плати, — заявив генеральний директор Леонід Дьяконов. — І хоч сьогодні вона становить у середньому 334 гривні, зупинятися на цьому не думаємо.
Керівник КЕМЗу — раціональний господар і генератор ідей. Саме так говорять про дбайливого директора. І знають його таким не лише на підприємстві, а й у місті, регіоні. Тож не випадково місцеві підприємці та промисловці обрали Леоніда Олексійовича головою свого осередку (спілки) Українського союзу промисловців і підприємців. З приходом
Л. Дьяконова до неї її діяльність значно пожвавилась. Так, розробивши програму розвитку малого підприємництва, тут активізували владу, інші формування підприємців. Місцевим законотворцям довелося обговорювати всі програми, зводити їх до спільного знаменника. Із спілчанської, як зауважив Леонід Олексійович, використано 99,9 відсотка. Тепер творці програми наполягатимуть на її реалізації. Ще одне напрацювання, яке розробили гуртом, — програма ефективного економічного розвитку підприємств.
— Це дозволить усім підприємствам району та міста тісніше співпрацювати і долати спільні або схожі проблеми, — коментує Леонід Дьяконов. — І від цього виграють усі.
Такий підхід сприяв створенню на базі автопідприємства № 16855 диспетчерської служби. А це акумулює всі транспортні замовлення, дає змогу об’єднувати і здешевлювати їх. Тепер до столиці, наприклад, по вантаж кілька заводів посилають одну машину. А в перспективі — кооперація підприємств з метою взаємодопомоги. Енергоємні процеси — гальваніку, фарбування, виплавку металу економічно доцільніше виконувати на одному підприємстві.
Таким знають директора на роботі. Але він скрізь веде економний і навіть спартанський спосіб життя. Вимогливість до себе та дотримання морського порядку всюди для колишнього старшини Балтійського флоту — над усе. Ось хіба що свою внучку Владу часом побалувати може. Та ще розслабляється, коли зустрічає його після роботи відданий пес — середньоазійська вівчарка Варлам.
