Львівська залізниця незмінно і послідовно тримає марку новатора у сфері різноманітних послуг магістралі. Про це свідчать чергові нагороди, які отримав її начальник Богдан ПІХ — диплом Європейської бізнесової асамблеї та міжнародної асоціації соціального партнерства «Європейська якість». А ще Севастопольська міська рада та міська адміністрація нагородили Богдана Петровича почесним дипломом за вагомий внесок у будівництво і дострокове здавання в експлуатацію 202-квартирного житлового будинку.

Ці дві нагороди — з вершин і низин — промовисто свідчать про вміння поєднувати стратегію розвитку галузі із житейськими потребами людей, чиї зусилля по краплині вливаються в загальну справу. Специфіка галузі та її традиції такі, що навіть від стрілочника залежить дуже багато, — наше життя! Тим часом слово «стрілочник» у побуті зазвичай вживають як синонім якоїсь другорядної, навіть нікчемної ролі чи функції. Маємо підстави припускати, що залізниця внесе свої етичні зміни у цей популярний слоган — «шукаймо стрілочника»...

Коментуючи вручення згаданих нагород, начальник Львівської залізниці Богдан Піх переадресовує їх багатотисячному колективу, який працює за найвищими стандартами на кожній із дільниць — великій чи малій. Проілюструємо це деякими цифрами. Залізниця є одним із найбільших платників податків у регіоні. У 2002 році до бюджетів всіх рівнів сплачено 313 мільйонів гривень. Торік на капітальні ремонти основних фондів було витрачено понад 600 мільйонів грн. Різними видами ремонтів охоплено 630 кілометрів колії. На гірських перевальних дільницях вкладено спеціальні дослідні кілометри колії, які дають можливість прогнозувати безпеку руху й досліджувати зношування матеріалів. До введення літнього графіка пасажирських перевезень буде оновлено майже всі електрички та дизель-поїзди. До того ж Львівська залізниця готується запровадити швидкісне сполучення столиці зі Львовом.

— Для цього потрібно вкласти значні кошти, — каже Богдан Піх. — Та маю підстави вважати, що за два роки швидкісний потяг долатиме відстань від Києва до Львова за шість чи сім з половиною годин. Це залежатиме від обраного маршруту.

Оптимізм начальника залізниці будується на конкретних розрахунках і реаліях. Збоїв чи відхилень від курсу не може бути за чіткої взаємодії всіх служб — локомотивної, колійної, будівельної, вагонної, пасажирської тощо.

На високому рівні працює й колектив газети «Львівський залізничник», яка вийшла за рамки суто відомчого видання, здобуває популярність серед різних категорій читачів. До слова, Львівська залізниця та її керівники завжди відкриті для ЗМІ. Однак вряди-годи в окремих виданнях з’являються «сенсації», наприклад, про резиденцію поблизу селища Гута в мальовничому куточку Карпат. На прохання «Голосу України» Богдан Піх коментує це та інші аналогічні повідомлення.

— Можна було б спростовувати наведені «Львівською газетою» сенсації, якби автор публікації не оперував такими джерелами, як-от: «за деякими даними», «за чутками», «згідно з нашою інформацією», «експерти припускають»... Це схоже на розмову пасажирів швидкісного потяга. Сидять собі в купе незнайомі люди, п’ють разом чай, оглядають пейзажі за вікном і подейкують про те і се. Журналісти люблять вживати це слово — «подейкують», бо воно іноді дає можливість безвідповідально оприлюднювати найнесусвітніші чутки. Отже, наш потяг набирає швидкість, а пасажири, щоб не нудьгувати, подейкують собі, розповідають про всілякі цікавинки. І нікого з подорожуючих не цікавить, правдиві вони чи ні. Зазвичай, зійшовши на своїй станції, пасажири забувають про супутників... Оскільки Львівська залізниця була серед основних підрядників будівництва державної резиденції — аж ніяк не особистої дачі Леоніда Кучми — можу лише посміятися з окремих версій. Наприклад, «вартість будівництва могла становити близько 250 мільйонів доларів США». Що ж, приємно, що якість праці наших будівельників оцінено високо, але такі видатки, якби вони були насправді, геть паралізували б галузь. Проста арифметика мала б спонукати до об’єктивності тих, хто подавав неймовірну версію. Так, комплекс «Синьогора» — це чудова візитівка нашої держави. Він буде гідним місцем ділових зустрічей глав держав і різних делегацій. Уже зараз будівництво комплексу невпізнанно змінило інфраструктуру цього мальовничого і водночас «глухого» з точки зору соціального розвитку куточка Карпат. Адже комунікаціями, дорогами користуються місцеві мешканці. Чимало їх під час будівництва отримали місце праці і непогані заробітки. Справді, є в резиденції те, про що пишуть журналісти: бібліотека, озера, прилеглі котеджі для гостей. Усе тут виконано бездоганно з точки зору дизайну і доцільності, але немає того, що «породжує асоціації з американськими фільмами про добрих мільйонерів». Утім, у публікації наведено один неправдивий факт, який мені особисто дуже хотілося б побачити наяву. «Згідно з нашою інформацією, двоє охоронців навіть одружилися з місцевими дівчатами». Не було такого, та якщо станеться, я неодмінно поїду на весілля з подарунками і побажаю молодятам щастя і добра. Про таке нехай собі «подейкують». Може, збудеться?

Львів.