Державний комітет України з будівництва та архітектури, розглянувши підсумки своєї діяльності за минулий рік, фактично констатував провал плану з житлового будівництва.

Річне завдання з введення житла, за оперативною інформацією, виконали лише Київ, Київська та Дніпропетровська області. А такі області, як Донецька, Рівненська, Сумська, Житомирська, Волинська, Кіровоградська, не справдили урядових очікувань навіть наполовину. Власне, те, що ми будуємо дуже повільно, ні для кого не таємниця. Але раніше це списували на нестачу фінансування капітального будівництва. А на що тепер? Як стало зрозуміло з доповіді голови, як тепер називають, реформованого Держбуду Валерія Черепа, на це скаржаться і нині. Недоплачує держбюджет, коштом якого споруджено лише два відсотки від загальної кількості житла. Недостатньо уваги приділяють житловому будівництву місцеві органи влади: за гроші місцевих бюджетів звели ще менше, а кредитів видали — сором казати. Як і позаторік, не вклалися у ліміти капіталовкладень на будівництво житла молодим сім’ям, громадянам, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи, військовослужбовцям.

Про забезпечення житла соціально незахищеним верствам населення — окрема розмова. Крім грошей, Держбуду забракло регіональних програм, розроблених відповідно до постанови Кабінету Міністрів. Відсутність якихось програм можна вважати прецедентом. З другого боку, брак програмного забезпечення зумовила затримка з прийняттям Житлового кодексу, яка, мабуть, пояснюється тим, що житлове будівництво не входило до захищених статей держбюджету. Не входить, до слова, і цього року. Вам усе це не нагадує старі добрі часи? Мені нагадувало, тим паче що в кулуарах колегії я почув, як хтось когось називав ім’ям Травкіна (прізвище відомого за радянських часів піонера єдиного підряду на будівництві).

Слухаючи в залі виступи членів колегії, я розумів: прообраз єдиного підряду є, а єдиного пориву немає. Глава корпорації «Укрбудматеріали» Анатолій Безух перелічував високі здобутки своїх підприємств у виробництві керамічної плитки, будівельного скла, радіаторів, конвекторів і ще там чогось, а керівники будівельних організацій, які сиділи поруч мене, скаржилися на нестачу конструкцій, збірних залізобетонних виробів, труб і пиломатеріалів. (Не буде стін — не треба плитки). Якість будівництва істотно покращилася, — наполягав делегат від столичного управління Держбудархконтролю. А я згадав, що попередня колегія фактично визнала відсутність нормативної бази, що приводить до спільного знаменника вимоги до автоматизованих систем діагностування будівельних конструкцій. Відповідний стандарт затвердили лише в січні. Інакше кажучи, гарантією безпеки і надійності новобудов дотепер є людський чинник. І мене це не втішило.

Треба віддати належне ХК «Київміськбуд» і її президентові Володимиру Поляченку, бо його люди споруджують до 38 відсотків житла підрядним способом в Україні. Трохи більш як за два роки побудували 2,5 мільйона квадратних метрів житла у столиці. Довівши, що будувати у кредит можна було й не чекаючи закону «Про іпотеку». Це ж не жарт, залучити під свою програму за два роки 430 мільйонів гривень від громадян!

Віце-прем’єр-міністр України Віталій Гайдук нагадав членам колегії, що на початку року на депозитах у населення було 12 мільярдів гривень. Нема чого кивати на відсутність платоспроможного попиту. І попит на якісну роботу будівельників є. Не в центральних частинах міст, а на задвірках.