У Миколаєві на Львівщині обговорено проект меморіалу «І мертвим, і живим, і ненарожденним...»
Пам’ятники — мовчазні учасники мітингів. Вигуки «Слава!» чи «Ганьба!» стосуються і їх. Тверезомислячі галичани вимагають мораторію на нові пам’ятники, мовляв, хліб насущний — важливіше. Та, схоже, що бажання увічнювати символи нації — нездоланне.
Проект запропоновано Львівським благодійним фондом «Українська родина». Задум авторів проекту (керівник фонду Євген Козак, скульптор Роман Романович, архітектор Костянтин Малярчук) сягає глибин української трагедії. Мертві учасники другої світової війни лежать у землі, а їхні сини чубляться й ніяк не примиряться в ім’я онуків. Заради такого примирення й потрібен меморіал, вважає ініціативна група. Місце обрано на площі поряд із школою, неподалік від церкви. Отже — дорога до Храму. Тут всяк спиниться й прочитає на камені імена краян: і радянських солдатів, і не визнаних офіційно повстанців. Поряд — фігури командира УПА генерала Чупринки й української матері, що тримає похоронку. Так «звучить» в проекті ідея примирення матері-Батьківщини із синами. Проект виставлено в будинку культури, й мешканці міста жваво обговорюють його: схвально-дискусійно. Може, замість генерала Чупринки поставити місцевого героя УПА? Чи краще юного повстанця? Були й скептики: де гроші? Миколаїв має клопіт з водою, он де коштів треба! У суперечці ідеалістів з реалістами перемогли перші. Міський голова Микола Адамчук заспокоїв скептиків. Місцевий бюджет не чіпатимуть, на меморіал підуть громадські кошти, їх збере ініціативна група. Сесія міськради підтримала ідею. Навесні громада візьметься за благоустрій території, створення паркової зони. А дорога до Храму сама підкаже, в чім істина.
Львівська область.
