Унікальне донедавна підприємство, обладнане найсучаснішим устаткуванням — Світловодський казенний комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів, — нині зазнає повне фіаско.
Підприємство безнадійно простоює, майже чотириста висококваліфікованих працівників, які ще рахуються на комбінаті, тривалий час не отримують зарплати, а та, що одержують, не відповідає жодним законним нормативам. Це і змусило профспілчан області бити на сполох. Вони організували й провели на підприємстві виїзне засідання президії ради Федерації профспілок області та президії ЦК профспілки трудівників металургійної і гірничобудівної промисловості України. На засідання також запрошували урядовців, народних депутатів, керівників облдержадміністрації. Та з різних причин відгукнулися далеко не всі, що дало змогу голові ради ФП Кіровоградської області Якову Бондарю зазначити: мовляв, логічніше було б, якби такий захід проводив уряд, але, коли йому немає жодного діла до підприємства і людей, що на ньому працюють, доводиться цим займатися профспілкам...
Броня не витримує
Світловодський казенний комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів спіткала доля багатьох підприємств військово-промислового комплексу колишнього СРСР, під час будівництва яких зважали більше на секретність, аніж на можливість нормального функціонування. От і сталося, що після розвалу наддержави підприємство виявилося цілком відрізаним від сировинної бази і нині лише інколи здатне вмикати свої потужності, щоб виконати незначні разові замовлення, що не тільки не можуть виправити становище, а, навпаки, вселяють безнадію і відчай.
Основна продукція комбінату — вольфрамові та молібденові дроти різного діаметру, тверді сплави, важкі сплави та вироби з них (заготовки осердь підкаліберних снарядів), конструкційні вироби та металокерамічні пластинки з карбіду бору для бронювання техніки і спецобладнання, засоби індивідуального захисту (бронежилети) з металевими і керамічними бронеелементами.
За словами працівників комбінату, золотою порою для підприємства були часи афганської війни, коли працювали на повну потужність на межі можливостей, виконуючи замовлення військових відомств. Далі...
Одне з найавторитетніших підприємств колишнього СРСР почало втрачати темпи. Із здобуттям Україною незалежності зникла сировина, а разом із нею й замовники.
Директор комбінату Олег Несін вважає: ситуація погіршилася й через те, що російські постачальники сировини (сумішей, порошків, напівфабрикатів) встановили на неї ціни, які майже дорівнюють цінам на готові вироби. Тому продукція, вироблена світловодчанами, стала неконкурентоспроможною і на зовнішньому, і на внутрішньому ринках. А тим часом Україну заполонила схожа російська продукція. Хоч і гіршої якості, зате дешевша...
Диверсія білих комірців?
Спроби реанімувати підприємство робили чотири роки тому. Тоді комбінат набув статусу казенного і став підпорядковуватися безпосередньо Міністерству промислової політики України. Але оптимістичним прогнозам не судилося збутися. Жодного державного замовлення комбінат не одержав, фінансування не поліпшилося. Мало того, статус казенного позбавив можливості отримання банківських кредитів та перепрофілювання окремих цехів для випуску іншої продукції.
Протягом останніх років міністерство на вжило жодних заходів для відновлення вкрай необхідної для нашої держави продукції. На нараді навіть ішлося про те, що, можливо, знищення комбінату є запрограмованою політикою, щоб потім за безцінь віддати його якомусь із іноземних інвесторів, як це не раз робили в нашій державі. З цього приводу насторожує й те, що комбінат досить успішно міг би працювати на вторинній сировині, використовуючи відходи твердих сплавів, яких в Україні достатньо. Але знову нонсенс. Вітчизняні кордони виявилися гостинно відчинені не лише для ввозу продукції конкурентів, а й для вивозу цінної стратегічної сировини, що безперешкодно й за безцінь іде до тієї самої Росії.
«Встановити, ініціювати, вирішити»
На нараді, в якій узяли участь голова ЦК профспілки металургів і гірників Анатолій Пожидаєв, представник Міністерства промислової політики Олександр Кольчин, народні депутати Володимир Пузаков і Віктор Бойко, пропонувалося кілька варіантів виходу з кризи. Однак навіть автори пропозицій, схоже, не вірили в можливість виправити ситуацію. Та все-таки у прийнятій постанові одним із пунктів вказали: «Порушити питання перед Кабінетом Міністрів України, Комітетом з питань промислової політики і підприємництва Верховної Ради України, Українським союзом промисловців і підприємців про вжиття невідкладних заходів для відновлення роботи і стабілізації виробництва на Світловодському казенному комбінаті твердих сплавів і тугоплавких металів, для чого:
встановити регулювання імпорту твердих сплавів;
ініціювати та фінансувати розробки і впровадження у виробництво нових технологій та матеріалів для потреб держави;
вирішити комплекс питань із сировинного забезпечення комбінату шляхом організації збирання та переробки відходів твердих сплавів, забезпечити за ними контроль з боку держави...».
От тільки, чи буде з цього якась користь? А поки що маємо те, що маємо... Окрім суто виробничих проблем, на підприємстві склалася напружена соціальна ситуація. За середньої заробітної плати у 110 гривень заборгованість перевищує 750 тисяч. Директор комбінату Олег Несін повідомив, що щомісяця звільняється більш як два десятки кваліфікованих працівників. Тож не за горами той час, коли взагалі працювати не буде кому...
Кіровоградська область.
