Нещодавно ми з дружиною відсвяткували 57 років подружнього життя. Позаду — спогади. Усе було в житті — і злиденне дитинство, і голодомор 30-х років. У війну я був десантником-радистом у партизанських загонах. З Марією одружилися у 1946 році. Дружина влаштувалася медпрацівником, я — журналістом у міській газеті.
Виростили двох дочок. Старша, Світлана, мешкає в Італії. А молодша, Таїсія, разом зі своїм сином — неподалік нас. Звичайно, ми вже давно пенсіонери. Та зберегли наше кохання. Живемо і радіємо життю.
А наостанок хочемо сказати ще ось про що. Пенсіонери часто хворіють. І лікуються лише самими пігулками. А ми з дружиною зрозуміли, що життя і здоров’я — це рух. Часто бігаємо берегом Дніпра, робимо вправи йоги, вранці та ввечері обливаємося холодною водою. Нам ніколи хворіти, адже попереду ще стільки всього нового!
Дніпропетровськ.
