Робота — наш другий дім, колектив — сім’я. Це не просто патетичні слова. З власного досвіду багато хто знає, як залежить успіх праці від морального клімату в колективі. Часто для того, щоб склалися нормальні стосунки з усіма співробітниками, треба бути воістину дипломатом, адже на роботі переплітається ділове з особистим. І важко вирішити, як поводитися в тій чи іншій ситуації. Ось, наприклад, на серці туга, і так хочеться виговоритися, здається, доброзичливо до вас налаштованій співробітниці. А чи варто це робити?
— Думаю, що не слід, — застерігає психолог-консультант Державного центру розвитку сім’ї Центрального відділу реєстрації шлюбів Києва Віолетта ЛЕВІНА. — Що менше ви розповідаєте про своє особисте життя, то менше інформаційно озброюєте людей проти себе. Тому не треба говорити на роботі про свої почуття до когось, переживання і таке інше. Водночас ті, хто тримаються на великій відстані, теж нерідко програють. А виграють тим часом комунікабельні, які мають підхід до різних людей. Хтось повідомить, що є премія, яку треба вчасно отримати, інший скаже, що десь звільнилася бажана для вас посада. Що більше у вас на роботі ділових (але, повторюю, не особистих) контактів, то краще.
— А як знайти цю золоту середину?
— Є три рівні спілкування — функціональний, комунікативний і особистісний. Тож на особистісний переходити не варто, але комунікативного краще не уникати. Дехто робить серйозну помилку, намагаючись спілкуватися із співробітниками, зокрема і з керівництвом, лише на функціональному (формальному) рівні. Насправді 80 відсотків спілкування на роботі відбувається на комунікативному рівні, на функціональному — тільки «Добрий день, ось мій звіт», все інше залежатиме від того, як ви контактуєте з тією чи іншою людиною.
— І все-таки, як зберегти дистанцію і не вважатися відлюдькуватим?
— Це дуже складно. У нашій культурі надзвичайно поширеним є досить близьке соціальне спілкування, на зразок: «У тебе нова сукня. Де ти її пошила, скільки це коштує?» Вашу категоричну відповідь «не скажу» або «не ваша справа» сприймуть вкрай негативно. Якщо повідомите інформацію, яку хочуть почути, знову можете наштовхнутися на негатив: ваші фінансові можливості належно оцінять... Тому в такого роду ситуаціях краще пожартувати, відповівши, наприклад: «Не менше мільйона». Гумор може врятувати також за небажання відповідати на запитання стосовно вашого особистого життя. Не забувайте про те, що у кожному колективі є свої традиції, які слід вивчити. Треба брати участь у відзначенні свят, днів народження тощо. Останнім часом у деяких комерційних структурах стали модними такі розваги, як колективні походи до ресторану, бару або навіть сауни. Зрозуміло, що хтось із співробітників може не хотіти здавати на це кругленьку суму. Та якщо ви дуже зацікавлені у роботі на цій фірмі, варто піти на цю жертву. В іншому разі вас можуть звільнити як незручну людину, і доведеться витратити багато енергії, доводячи, що ви хороший працівник. Навіть якщо це і вдасться, ваші ділові якості навряд чи стримають керівництво від звільнення вас.
— Чи можна заводити друзів на роботі?
— Досвід багатьох свідчить, що ні. Хоча з причини підвищеної комунікативності утримати дистанцію в стосунках буває практично неможливо. Так, інколи приємно посидіти на роботі, як удома, — за чашкою чаю та відвертою розмовою. Та дружба в службових стінах і спільні походи за їхніми межами, скажімо, в магазин або театр, можуть мати погані наслідки. Наприклад, хтось із вас отримав вищу посаду, і тепер важко буде натиснути на друга, змусити його сумлінніше виконувати свої обов’язки. Або змінився начальник, і на вас шукають компромат. Хто може перший його надати? Звичайно, друг (ясна річ, колишній). Отже, кожна медаль має два боки. Хоч як нам важко до цього звикнути.
Розмову вела Тетяна КРОП.
