Минулий тиждень ознаменувався цілою низкою гучних заяв вищих керівників держави про добрі наміри. Цікаво: що нижчий був ранг заявника, то крутіше і тому сумнівніше лунали висловлені привселюдно запевнення.
Тон, як звичайно, задав Президент, пообіцявши, — уже вкотре! — амністію тіньовим капіталам. Зрозуміло, якби тіньові капітали, обсяг яких деякі аналітики оцінюють у десятки мільярдів доларів, бодай частково увійшли до легального фінансового обороту, кожен із нас відчув би реальне поліпшення якості життя. Втім, ця тема вже так набила оскому, що коментувати її зайве. Зазначу лише, що за певної кількості політичної волі та грамотного підходу до справи завдання цілком здійсненне.
А ось гучна обіцянка глави уряду Віктора Януковича негайно погасити борги у зарплаті видається, як би це м’якше сказати, дещо віртуальною. Принаймні в Запорізькій області, не найбільш занепалій і за промисловим, і за сільськогосподарським потенціалом, оголошене збільшення мінімальної заробітної плати вже спровокувало зростання її заборгованості лікарям, учителям, працівникам культури та деяким іншим бюджетникам до 150 мільйонів гривень.
Метушаться у пошуках коштів голови адміністрацій та інших регіонів України. Тим часом уже одне тільки те, що Верховна Рада підняла планку мінімальної оплати праці майже до 200 гривень, спровокувало в січні-лютому, щоправда, незначне, проте зростання цін на харчові продукти, які найдоступніші незаможним нашим співгромадянам: молоко та молочні вироби, яйця, крупи, картоплю. Тож цілком можна припустити, що реальна купівельна спроможність нашої гривні найближчим часом не тільки не зміниться на краще, а геть навпаки.
Не більш як добре побажання можна оцінити заяву Міністра палива та енергетики Сергія Єрмілова про те, що Україна в 2003 році мало не вдвічі, до 3,8 мільярда кіловат-годин, збільшить експорт електроенергії. Оптимізм міністра грунтується на даних статистики. Якщо їй вірити, торік генерувальні компанії виробили 173 мільярди кВт/годин електрики, а споживання становило на чотири мільярди менше. Інакше кажучи, вочевидь — профіцит.
Проте тут постає низка технічних запитань. Передусім, які 4 мільярди кВт/годин мав на увазі міністр? ЕРС (електрорушійна сила), яку виробляють турбогенератори наших електростанцій, — товар такий специфічний, що до кишені або на склад його не покладеш. Скільки виробляється електроенергії, стільки її і споживається. За винятком втрат у мережах, що обчислюються за законом Ома, відомого всім зі шкільного курсу фізики. Для наших мереж ця величина становить від 6 до 8,5 відсотка, що набагато більше за наведену Сергієм Єрміловим цифру. Це перше. По-друге, знову-таки, якщо вірити статистичним звітам обленерго, реальні втрати в наших мережах сягають 40 і більше відсотків, а в середньому по країні — 20—22 відсотки. З цього досягнення вітчизняної енергогалузі увесь світ сміється. Але це — тема окремої розмови. По-третє. Абсурдність ситуації полягає в тому, що вироблені, але не використані, а отже, і не оплачені 4 мільярди кВт/годин — це викинуті у безвість майже два мільйони тонн видобутого і спаленого в топках парових котлів вугілля. І хто їх оплатив чи оплатить? Звісно, що ми з вами, дорогі співвітчизники. Водночас чиновники від енергогалузі ось уже багато років поспіль переконують нас, що ціна побутової електроенергії нижча від собівартості... І нарешті, останнє. В режимі, здатному експортувати електроенергію до Європи, в нас працює тільки так званий Бурштинський енергоострів. Решта енергосистеми технічно не здатна виробляти електрику, що відповідає стандартам євроякості. І Сергію Єрмілову це відомо як нікому іншому. Звідси і мій скептицизм.
Але, як на мене, найзахопленіший, а тому й найсумнівніший, оптимізм пролунав у заяві першого заступника держсекретаря Мінагрополітики Юрія Лузана. Він пообіцяв цьогорічне чотиривідсоткове зростання виробництва сільгосппродукції за рахунок істотного зростання прибутку сільгосппідприємств. Це ж, даруйте, звідкіля він, прибуток, візьметься? Із 20 відсотків озимого клину, що загинули від морозу? Чи із 60-відсоткового зростання тарифів на транспортування нафти для українських НПЗ, яке минулого тижня оголосила Нацкомісія з регулювання енергоринку? Нафтопереробні компанії уже заявили, що наприкінці березня (саме в розпалі посівної) бензин і солярка подорожчають на 40—50 відсотків. Такі самі прогнози цінового зростання висловлюються і щодо мінеральних добрив. Правда, за рахунок довгого плеча посередників. Бо напряму з виробниками міндобрив і засобів захисту рослин працює лічена кількість наших агрофірм.
Отже, як хочете, панове, але обіцянкам вашим особисто я не вірю. Втім, народові нашому не звикати купатися в солодких обіцянках, що падають згори, як з рогу достатку. Тільки ось сам достаток щось не дуже видно. А ми блукаємо в його пошуку, як їжак у тумані.
