Ця історія сколихнула Хмельницький. Вона розвивалася у кілька етапів, причому кожний був трагічним посвоєму.
У жовтні 2001 року зник молодий хмельничанин Сергій М. Востаннє його бачили в місцевому кафе «Діана». Якийсь час потому правоохоронці розпочали розслідування і вже до Дня міліції готові були розкрити справу.
Із заяви Ростислава Колісника на ім’я старшого слідчого прокуратури м. Хмельницького Ю. Кирика і прокурора м. Хмельницького В. Шевчука:
«13 грудня мене й мого брата — Колісника М. В. викликали до ПЗВМ (південно-західне відділення міліції) м. Хмельницького для дачі показань за фактом зникнення Сергія М. з бару «Діана», де ми з братом працювали.
Працівників міліції цікавили обставини перебування у згаданому барі Сергія М. 26.10.2001 р. і обставини його зникнення після конфлікту, який начебто мав місце між нами й Сергієм.
Хоча я й мій брат дали пояснення про непричетність до зникнення згаданої особи, нас обох ізолювали в різні кабінети, де із застосуванням фізичної сили працівники міліції твердили, що це робота наших рук, застосовуючи при цьому електричний струм з допомогою телефонного апарату.
Мене примусили підписати відмову від участі у справі захисника, а також вигадані ними обставини вбивства Сергія, до зникнення якого я і мій брат не мали жодного стосунку.
Лише після закінчення таких допитів мені було надано можливість зустрітися із захисником».
Брати Колісники — студенти факультету бізнесу і права Хмельницького університету. Старший, Мирослав, на той час навчався на п’ятому курсі, молодший, Ростислав — на другому. Обидва підробляли в кафе «Діана» діджеями.
Отже, 13 грудня позаминулого року їх викликали в міліцію для дачі свідчень з приводу зникнення Сергія М., студента одного з Хмельницьких вузів.
До того горезвісного вечора брати (як вони стверджують) не були знайомі з відвідувачем. Його прізвище та ім’я Колісники почули в міліції, коли їм показали фото зниклого хлопця. Спочатку хлопці просто давали свідчення. Під вечір ситуація змінилася — їх самих почали звинувачувати в убивстві. Все, що з ним відбулося цього дня в міліцейському відділенні, Ростислав потім розписав по хвилинах.
13-го братів затримали. І лише за два дні до них прийшов адвокат. Але його одразу не впустили до хлопців. За словами Володимира Григоровича Колісника, який, власне, й найняв захисника своїм дітям, слідчий мотивував відмову тим, що в нього йде допит. Під дверима слідчого, пригадує Володимир Григорович, вони з адвокатом просиділи годин із чотири. Після чого захист все-таки пустили до «свідка». Обвинувачення на той час висунуто не було. Батьки дві доби не знали, де перебувають їхні діти.
Коли батько побачив Ростислава, обличчя в того було розпухле й червоне. Хлопець сказав адвокатові, що написав явку з повинною... Навіщо? «Бо отам, у слідчого, сидять конвоїри, котрі мене катували», — таке було пояснення «свідка». У присутності адвоката хлопець відмовився від свого зізнання. Захисник написав клопотання до прокурора, щоб дозволили провести розслідування цих обставин і експертизу побоїв. Судово-медичну експертизу таки було проведено. Є акт, де зафіксовано легкі тілесні ушкодження, отримані Ростиславом, можливо, у дні, коли він давав свідчення в міліції.
Після чого суд дав «добро»... на затримання Ростислава ще на десять діб. Потім його випустили.
Торік у місцевих газетах з’явилася інформація про те, що знайдено тіло Сергія М. без слідів насильницької смерті.
Майже через рік після першого затримання Ростислава забрали знову. Відбувся суд, який дав санкцію на його арешт. Старший брат Мирослав залишається під підозрою. У нього є алібі — того вечора він був з дівчиною. А Ростиславові нині пред’явлено обвинувачення в умисному вбивстві... Хоча офіційно хлопець відмовився від своїх торішніх зізнань.
Батьки побоюються фізичного й психологічного тиску на сина з боку правоохоронців, щоб Ростислав повернувся до своїх початкових свідчень, підписаних під час слідства. Нині Ростислав перебуває у слідчому ізоляторі в очікуванні суду.