Кулька раптом зм’якла

Лорд Джадд нещодавно побував у Чечні і був емоційний. «Гуманітарна ситуація там залишається страшною, жахливою, не можна й думати про повернення біженців. У таборах в Інгушетії я не зустрів жодного, хто хоча б бачив проект конституції. Невідомо також, хто матиме право голосувати...», — розповідав він коллегам. Колеги ж чудово розуміли, що незалежно від їхнього рішення референдум все одно буде проведено. Отож, власне, вибір у ПАРЄ був небагатий: або покритикувати Росію, але погодитися з аргументами присланого у Страсбург спеціального представника президента РФ Султугова і принаймні не заперечити проведення референдуму, або вкотре розсердити Москву й бути проігнорованими. «Від вашого рішення залежить, чи припиниться кровопролиття в Чечні!» — лестив асамблеї пан Султугов. «Та звідки ви знаєте, що відбувається в Чечні, звідки у вас така інформація?! — безпардонно відчитував її глава російської делегації Дмитро Рогозін. — Ви що, начиталися листівок сепаратистів і терористів?!»

«Визнаючи роль референдуму у формуванні майбутніх демократичних структур та конституції республіки, асамблея впевнена, що необхідні умови для його проведення не можуть бути забезпечені керівництвом до цієї дати. Тому асамблея закликає владу, від якої це залежить, перенести референдум і здійснити істотні кроки, аби досягти таких умов...», — йшлося в затвердженому Політичним комітетом проекті резолюції. Дискусія, відповідно, на адресу Росії була надзвичайно критичною. Більшість членів ПАРЄ метали громи і блискавки (українські депутати, до речі, участі в обговоренні не брали). Лунали й заклики до санкцій. «Будь-який відкритий супротивник кадировської конституції має шанс безслідно зникнути — вже зникли тисячі, — заявив член російської делегації Сергій Ковальов. — Референдум задуманий лише для того, аби вивести сторону, що протистоїть федеральним військам, з політичного процесу». Втім, більше відомий як правозахисник, він критикував за м’якотілість саму ПАРЄ: «Ми прийшли до співучасті в обмані і тепер пожинаємо плоди. Політика умиротворення кремлівських безумців завела ПАРЄ в глухий кут». Сергій Ковальов назвав запланований референдум «фарсом». Йому довго аплодували. Обговорення тривало понад три години.

А далі сталося щось дивне. Надута, подібно до повітряної кулі, до неможливих розмірів під час дискусії, ПАРЄ раптом зм’якла під час голосування. Були «на ура» прийняті поправки російських депутатів, що ліквідовували формулювання про необхідність перенесення референдуму. «...Асамблея впевнена, що необхідні для проведення такого референдуму умови навряд чи буде забезпечено до цієї дати. Тому асамблея закликає владу, від якої це залежить, вдатися до істотних кроків, аби досягти цих умов», — ідеться в підсумковому документі. Це коли й не підтримка, то принаймні не заперечення. Російська делегація, деякі члени якої почали помітно панікувати під час обговорення, святкувала перемогу. Дмитро Рогозін ще до початку дебатів в ультимативній формі попередив ПАРЄ, що в разі негативного щодо Росії рішення делегація Федеральних зборів не братиме більше участі в обговореннях чеченського питання. Мабуть, це спрацювало також.

* * * 

Учора ПАРЄ обговорювала ситуацію довкола іншої «гарячої» точки — Іраку...

Уже під час обговорення іракського питання лорд Джадд несподівано заявив, що напередодні він просто... заплутався у поправках з підпоправками і підтримав не те, що потрібно. Лорд підкреслив, що, як і раніше,  виступає категорично проти проведення чеченського референдуму у визначений Москвою термін, і на знак незгоди з ухваленою асамблеєю резолюцією подав у відставку з посади доповідача ПАРЄ з чеченського питання та члена робочої групи «Дума—ПАРЄ». Російські депутати одразу звинуватили лорда в нещирості.

Обговоривши ситуацію щодо Іраку, ПАРЄ ухвалила виразно антивоєнну резолюцію. Вимагаючи від Багдада відкритої співпраці з ООН, асамблея водночас зазначила, що інспектори мали можливість працювати в Іраку без жодних перешкод, але не знайшли доказів того, що Багдад досі розробляє зброю масового знищення. ПАРЄ рекомендувала членам Ради Європи утриматися від дій, що зашкодили б авторитету і ролі ООН, і не допустити використання сили поза межами системи міжнародного права і без остаточного рішення Об’єднаних Націй.

Проти війни висловився глава української делегації Борис Олійник. «Останній виступ пана Буша засвідчує, що напад на Ірак — справа давно вирішена, — заявив, зокрема, він у своїй промові. — Що причиною є не зброя, котрої якщо й немає, то знайдуть, не права людини, а намагання прибрати до рук нафтові родовища і звести зі світу державу, котра, як свого часу Югославія, не сприймає будь-який диктат. З Югославією вже вирішено бомбами й ракетами, нині беруться за Ірак. Хто на черзі? Сьогодні це питання звучить абсолютно нериторично. Особливо для України — ми на власній долі відчули тяжку руку нашого американського стратегічного союзника. Те, що вчинили з Україною, апріорі звинувативши у продажу горезвісних «Кольчуг» Саддаму і влаштувавши на очах у всього світу тотальний обшук у нашій суверенній хаті, — більше, ніж образа національної гідності... Якщо й надалі так поводитиметься провідна держава, то ми ніколи не створимо скоординованого фронту супроти тероризму, бо як узгодити спільні міждержавні дії, коли один на свій розсуд визначає, де хороші, а де погані країни, кого бомбардувати, а кого милувати, розтоптуючи міжнародно-правові норми й ігноруючи ООН».

 

Страсбург.