Зв’язок можна підтримувати по-різному. Увага: незабаром буде оголошено конкурс, в якому наша газета виступить головним інформаційним спонсором. Конкурс проводять Посольство Польщі в Україні і Національна телекомпанія України. Від учасників вимагатимуть знань відносин Польщі та ЄС, деяких подій польської історії та історії Європи. На переможців чекають заманливі призи. Умови конкурсу читайте в «Голосі України» 8 лютого. Участь у ньому зможуть узяти всі наші передплатники й ті, хто придбає цього дня газету: треба буде відповісти на надруковані в ній запитання, а вирізку надіслати за вказаною адресою. Готуйтеся!

Наступного року сусідня з нами Польща вступить до Європейського союзу. Безперечно, це стане однією з найвизначніших подій у польській історії загалом і, мабуть, таки подією номер один у її новітній, постсоціалістичній, історії. Можливо, приєднання до Євросоюзу, який асоціюється з поняттями «Єдина Європа» або «Європейський дім», стане для Польщі початком поновлення європейського статус-кво. Могутня до XVІІІ століття держава, яка потім занепала й віками була об’єктом поділів-перерозподілів для інших, тепер знову отримує шанс стати однією з тих, що роблять погоду на континенті.

Польща — найбільший із десяти нових членів, що приєднаються до ЄС наступного року. Вона вже усвідомлює свою можливу вагу і значення для Євросоюзу. У грудні в Копенгагені наші західні сусіди довели, що вміють відстоювати свої інтереси, й добилися значно вигідніших умов вступу за кількома важливими пунктами переговорів. Англійська газета «Індепендент» нещодавно писала: поляки дуже хворобливо сприймають, коли їх порівнюють з меншими країнами, наприклад з Естонією. «Чому ніхто не порівнює Люксембург з Німеччиною або Бельгію з Францією? — риторично запитувала польський міністр з європейських справ Данута Хюбнер. — Ми — велика країна, і, звичайно, в нас не такі проблеми, як у менших держав». Так, розміри Польщі дають польському урядові політичні переваги, але й спонукають до відповідальності: що більша держава, то менше вона має права на помилку, бо важче потім ці помилки виправляти. Україні це добре відомо.

Після Копенгагена польський євроінтеграційний поїзд рушив до своєї кінцевої зупинки. Вже почалася реалізація деяких із досягнутих у данській столиці домовленостей. Наприклад, лібералізація ринку енергопостачання: відтепер електростанції зможуть вибирати постачальників сировини з усього ринку ЄС. Також відбувається запровадження товарних норм Євросоюзу: польські виробники, як нині західні, нестимуть кримінальну й фінансову відповідальність за виявлені споживачами недоліки. Водночас виробники здобувають повний доступ до товарних ринків країн —членів ЄС.

Більшу свободу матимуть і польські громадяни. З 1 травня 2004 року, тобто з моменту приєднання Польщі до ЄС, буде ліквідовано товарний кордон між нею та Євросоюзом, а згодом — паспортний контроль. Останнє станеться після приєднання Польщі до Шенгенського візового простору (передбачається, що не раніше 2006 року). Поляки зможуть жити в будь-якій країні ЄС, хоча для проживання терміном понад три місяці необхідно буде вказувати джерело доходів. Ті, хто проживе в якійсь країні ЄС довше, аніж п’ять років, дістануть право участі в місцевих виборах — і як виборець, і як кандидат.

Ще один цікавий момент: протягом 12 років від часу вступу держави до Європейського союзу громадяни країн-членів не зможуть купувати в Польщі землю. Проте фермери з ЄС, які ще до закінчення переговорного процесу встигли орендувати сільськогосподарські угіддя, зможуть купити землю через сім або через три роки — залежно від регіону. Щодо іноземних підприємств, то вже з першого дня членства Польщі в ЄС земля під інвестиційні проекти стане для них доступною. Через п’ять років після 1 травня 2004-го іноземці зможуть купувати нерухомість у курортних місцевостях.

І багато іншого... Світлі перспективи. Особливо світлі на тлі захмареного українського майбутнього. 272 млн. євро отримає Польща від ЄС на охорону її 1100-кілометрового східного кордону: з Білоруссю, Росією та Україною.

...Упродовж сотень років українці й поляки гортали різні, часом трагічні, сторінки історії. Не раз жили в одній державі. До кінця 80-х — в одному, хай і соціалістичному, таборі. Останнє десятиліття було позначене спробами, інколи цілком щирими й незаангажованими, переосмислення минулого й прагненням до зміцнення сучасних відносин. Було навіть породжено нову формулу: «Польща — адвокат України». Тепер, з 1 липня, на кордоні запроваджується візовий режим. Усі в Україні усвідомлювали неминучість цього, прихильники проєвропейського шляху розвитку нашої держави відверто побоювалися: не забули ж, що таке «залізна завіса»... Польща заходить у двері об’єднаної Європи, до кола багатих і благополучних. Мабуть, було б лицемірним зворушливо махати вслід білою хустинкою, втирати ніби братню сльозу й виголошувати щось натхненне про україно-польську дружбу — та чи не виникає відчуття, що йде від нас хтось давно знайомий, добре знайомий?..

Однак сумбурне «Прощання слов’янки» тут недоречне. Життя триватиме. Можливо, наступне десятиліття принесе в наші відносини ще якусь гарну формулу. Бажано, звичайно, щоб настав такий радісний час, коли Україна не потребуватиме адвокатів. Тісні й щирі, не тільки офіційні, а й міжсуспільні україно-польські відносини цей час лише наближатимуть. Лише не втратити б зв’язок.