Учора Парламентська асамблея Ради Європи обговорювала ситуацію зі свободою висловлювань у ЗМІ в Європі. Минуло півтора року після того, як ПАРЄ востаннє зверталася до цього питання. Проте висновки, наголошено в доповіді Комітету з питань культури, освіти й науки, залишаються тими ж. А вони невтішні: насилля проти журналістів, в тому числі й убивства, ув’язнення, судове переслідування, накладання непомірних штрафів на ЗМІ, примушування журналістів до відкриття джерел інформації, неможливість представлення у ЗМІ плюралізму думок.
Про Україну ніяких особливих новин немає: «політична цензура», «темники», «відсутність прогресу в розслідуванні загибелі Гонгадзе й Александрова». Окремо відзначено, що державне телебачення в Україні досі не перетворене на громадське, а на ухвалений Верховною Радою відповідний закон було накладено вето Президента. Позитивними зрушеннями названо вільніший доступ до телебачення для представників різних політичних сил під час торішніх парламентських виборів, а також відсутність у Кримінальному кодексі статті, що карала б за наклеп. Коли верстався номер, дискусія щодо змісту рекомендації ПАРЄ тривала. В документі, зокрема, мало йтися: «В деяких країнах СНД керівництво використовує цензуру і прямо втручається в журналістську діяльність. В Україні, згідно з численними повідомленнями журналістів і висновками парламентських слухань про свободу слова і цензуру, президентська адміністрація надcилає в ЗМІ інструкції щодо висвітлення головних політичних подій». Обговорювали й поправку, внесену на пропозицію автора доповіді Тутті Ісоокана-Асунмаа, доповідача Моніторингового комітету по Україні Анне Северинсен та деяких інших членів ПАРЄ. Власне, поправка стала результатом перебування і переговорів у Раді Європи делегації українських журналістів.
Ті чи інші проблеми відзначено і в деяких країнах колишнього соцтабору: Польщі, Румунії, Болгарії, Македонії. Щодо західноєвропейських держав, то досить поширеними є порушення права журналістів на нерозкриття джерела інформації. Окремий випадок —Італія, і для України точка зору ПАРЄ з цього приводу також становить певний інтерес, оскільки можна провести цілком очевидні паралелі. Італійська проблема, як вважає доповідач Комітету ПАРЄ з питань культури, науки й технологій Тутті Ісоокана-Асунмаа, полягає в прем’єр-міністрі Сільвіо Берлусконі. Адже той, обіймаючи високу політичну посаду, контролює, водночас, різні телеканали, журнали, комерційне радіо, пресу. І те, що Берлусконі може впливати на редакційну політику цих медіа, на призначення в них, за європейськими стандартами, є загрозою свободі висловлювань. «В Італії конфлікт інтересів між обійманням паном Берлусконі високої політичної посади та його приватними економічними й медіаінтересами загрожує плюралізму в медіа і становить поганий приклад для молодих демократій», — ідеться в ухваленій ПАРЄ резолюції.
Страсбург.
