І це не якісь ефемерні страхи, а реальність. З кожним роком фермерські ниви зменшуються, як шагренева шкіра. Якщо й далі так триватиме, то про такий нинішній прошарок сільського населення, як дрібні власники землі, згадуватимуть лише у книжках з історії землеробства.

Рекордний урожай — радіти чи бідкатися?

Перша загроза втратити землю — через розорення, банкрутство.

— Торік фермери взяли міндобрива, якісний посівний матеріал, сподіваючись, що буде високий урожай. І він був, та ціни не стало, — висловив настрій колег голова обласної Асоціації фермерів і землевласників Віктор Гончаренко. — Скажімо, на кожному гектарі ячменю, що є обов’язковою культурою у сівозміні, фермери зазнали близько тисячі гривень збитку. З пшеницею заледве звели кінці з кінцями. Ціна соняшнику обвалилася з 5200 до 2700 гривень за тонну... Ми навіть їздили до колишнього аграрного міністра на прийом з цього питання, хоч це нічого й не дало.

— Позаторік, — приєднується до розмови голова ФГ «Клевань» Жашківського району Василь Клеванський, — з орендованих мною двох тисяч гектарів я одержав чистого прибутку шість мільйонів гривень. Зрадів. Набрав техніки в кредит — думав, швидко поверну. Та торік «влетів» у півтора мільйона збитків і позички мої зависли. Зробив ставку на кукурудзу, а ціна на неї впала. Кукурудза французьких сортів показувала вологість 18—22 відсотки, але всі п’ять елеваторів, на які возив зерно, ставили 25—26. «Не подобається — не вези». Оце і вся відповідь.

Мав би впливати на стабілізацію цін при перевиробництві Аграрний фонд. Для цього його, власне, й створювали. «Сьогодні фонд реформований у публічне акціонерне товариство. Інтереси якої публіки він захищає? — ремствували фермери. — Все одно при зниженні ринкової ціни не викупляє дорожче».

— Тогорічний високий урожай — це вагомий здобуток чи наше економічно неграмотне господарювання? — поставив запитання руба Віктор Гончаренко. — Проаналізуймо, щоб на ці граблі більше не наступати.

Дядькові без дозволів можна тримати хоч і п’ять корів, фермеру — зась

Фермери повинні враховувати реалії. «Слава Богу, нам залишили фіксований сільськогосподарський податок», — дякують вони. Але в усьому іншому, додають, надійся на себе та пильнуй. Сільгоспвиробництво ж не дотується, як у всьому цивілізованому світі. На недавньому фермерському зібранні, що відбулося у Черкасах, їм було дуже цікаво почути, в чому полягають державні допомоги 2014 року, про які повідомила Оксана Криницька, директор департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації.

— У держбюджеті закладено на цей рік 28 мільйонів гривень для безвідсоткового кредитування фермерського руху в Україні, — розпочала з головного Оксана Юріївна. — Передбачено також 900 мільйонів на підтримку скотарства, насамперед, на створення сімейних молочних ферм, відшкодування кредитної ставки за придбання доїльних установок, холодильних камер. З обласного бюджету на програму молочного скотарства заплановано, як і торік, 700 тисяч гривень. Триває в області передача сільським сім’ям нетелей в рамках відповідної обласної програми...

І скільки ж це одному фермеру припаде з 28 мільйонів гривень, якщо в Україні понад 43 тисячі фермерських господарств? — одразу вдалися до селянської арифметики учасники конференції. А щодо тваринництва, то тільки спрощення оформлення документації й пільгові підключення до електроенергії, водокористування можуть сприяти розвитку галузі. «Мені дістався на паї свинарник. Лише щоб підключити електроенергію, я заплатив 12 тисяч гривень в область, 6 тисяч у район. Зробив за свої гроші лінії електропередач і трансформатор, — розповів господарник. — А якщо й тваринницького приміщення у фермера немає, то це питання переростає в неможливе», — делікатно сформулював з трибуни.

Зараз, щоб створити чи велику ферму, чи «міні», потрібна однакова документація. Тримає п’ять корів дядько в селі — без питань, а тримає ті самі п’ять фермер — потрібна купа дозволів.

Скажете, діє Український державний фонд підтримки фермерських господарств?

— За останні два—три роки про підтримку нема чого звітувати, бо ми й копійки не надали, працюємо лише щоб повернути державі ті кошти, які раніше були надані вам у користування, — виступив на конференції Яків Швачка, директор обласного відділення зазначеного фонду. — За два роки ви повернули в бюджет майже п’ять мільйонів гривень, ще 3,5 мільйона у вас на руках. Позаторік кошти були передбачені на папері, але прийшли... 27 грудня. Торік після проведення конкурсу й оформлення всіх документів на одержання 1,1 мільйона гривень обіцяної допомоги фермери нічого так і не одержали, бо в Держказначействі грошей не виявилось...

«Щорічно передбачати в обласному бюджеті 2 мільйони гривень на фінансову підтримку фермерських господарств», — записали в резолюції конференції і такий рядок-побажання. Забігаючи наперед, скажемо, що після конференції департамент агропромислового розвитку ОДА разом з асоціацією підготували до розгляду на сесії обласної ради пропозицію надати на розвиток фермерства в області на безповоротній основі 2 мільйони гривень.

На підступах до кооперації

На чому можна зекономити і як вийти на більш рентабельне виробництво, щоб вижити? — ламали голови фермери.

— На фоні низьких цін надто зросла орендна плата за землю — через коефіцієнт 1,756, який у 2011 році запровадив Кабмін, — інформував колег Віктор Гончаренко. — Тепер вона доходить до півтори тисячі гривень з гектара, й торік це поставило нас усіх на коліна. Отже, залишається два варіанти: або зерно у нас купуватимуть по обґрунтованій ціні, або зменшать орендну плату. Інакше... не всі, хто сидять у цьому залі, виживуть як фермери, — окинув оком присутніх фермерський лідер.

Приглядаються господарі-самостійники й до кооперації. Поки що руху знизу немає, адже є острах бюрократичної тяганини, а вигоди ще ніхто не побачив. Та поодинокі голоси лунають: створити б кооператив з технічного обслуговування. У сусідів-поляків вони давно існують, адже не раціонально — кожному фермерові купувати потужну техніку на малі площі. Добре було б мати кооператив з виробництва біокормів (бо вже немає натуральної свинини, всі перейшли на суміші «старт»-»фініш»), з реалізації урожаю...

— Що врятує фермерів як рух? Кооперація, — вважає і керівник сільськогосподарської галузі в області Оксана Криницька. — Ви ж не можете на маленьких площах щороку сіяти одну й ту ж вигідну культуру. Як мати додатковий прибуток? Треба не просто зерном чи м’ясом торгувати, а готовим товаром, упакованим і з торговельною маркою. Для цього потрібно створювати кооперативи. На їх підтримку в обласному бюджеті на 2014 рік передбачено 500 тисяч гривень, та ще 60 відсотків мають забезпечити районні бюджети.

Аби не сталося нового переділу

Фермери бояться втратити землю й тому, що бачать: «всі ждуть тільки, щоб десь хтось помилився, на чомусь спіткнувся, щоб була причина прибрати господарство до рук».

А спотикатися є об що. Насамперед, при оформленні земельних відносин. «Треба сіяти, а в мене договір оренди не продовжений. Заява вже три місяці блукає...». — «І в мене те саме!» — перегукувалися в залі. Адже процес ускладнився: якщо раніше договори реєстрували в районі, то тепер — їдь в область. Також лише з 12 лютого цього року спрощено систему реєстрації права оренди земельних паїв: тепер уже без первинної реєстрації права власності кожного пайовика на його земельну ділянку.

Ускладнює роботу фермерам ряд невиписаних у законодавстві земельних питань. Як от щодо неуспадкованих паїв, яких стає все більше. «Орати такі наділи не маємо права, інакше це розцінять як самозахват. А як орендувати їх на законних підставах?» — не знаходять відповіді фермери. Як і на питання, з ким укладати договір на користування землею під спорудами, які дісталися як майнові паї?

У деяких районах від фермерів вимагають брати в оренду не лише проектні польові шляхи між паями, які орються, а й польові дороги. Окремо фермер повинен платити за дозвіл господарювати на землях історико-культурного призначення: це зазвичай розташовані серед поля не позначені нічим клаптики землі, які за колгоспів оралися.

— Важко працювати в умовах, коли йде полювання на фермерські господарства, — висловив своє бачення голова асоціації Віктор Гончаренко. — От і ще одну пастку наставляють: в експертних колах все частіше лунає пропозиція розмежувати фермерські господарства на ті, які наймають робочу силу та сімейні. Начебто для державної підтримки останніх. І внести ці зміни в закон про фермерське господарство. Тобто працюй сам, а захворів чи не стало сили — віддай землю. Також усяка перереєстрація господарств — це шлях до знищення, — вважає Віктор Гончаренко.

Дошкуляли фермерам корупція, рейдерство, кримінал. Василь Клеванський розповів свої пригоди:

— Торік я пережив рейдерський наступ. Тому займався пошуком юристів, правозахисників, брав участь у судах... Це відволікало мене від господарських справ і я зазнав величезних економічних збитків. Думав, все ж правда буде на моєму боці. Але за останній рік здоров’я похитнулося, і його вже не повернеш...

Фермери розповідали про різні схеми переділу землі: багатії заходять у село, щедро платять селянам, щоб ті віддали їм паї в оренду. Частина погоджується. А це ділянки серед поля. Утворюється «шахматка», яку складно обробляти. Було й таке: приходять, погрожують «своїми людьми» у силових структурах, щоб забрати землю. До незгідливих слідом приїздять різні служби і знаходять підстави для відкриття кримінальних справ. «Дійшло до того, що заходять п’ять офіцерів і шукають сою-ГМО, а самі не можуть відрізнити сою від гороху...».

«Ми як ніколи потребуємо зараз правового захисту», — зробили висновок землероби. При Асоціації фермерів і землевласників області, яка об’єднує 1208 господарств, діє юридична група. Але фермерам бракує згуртованості: на утримання асоціації торік не дали й копійки фермери Христинівського, Монастирищенського, Лисянського, Чигиринського, Черкаського, Шполянського, Маньківського районів. Асоціація все ж активно діє, от тільки її виконавчий директор ходить на роботу і працює без зарплати, лише завдяки тому, що має пенсію...

Черкаська область.

ДОСЛІВНО

Яків Швачка, директор Черкаського обласного відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств:

 

— З 1 січня 2013 року вступили в силу зміни до земельного законодавства, у тому числі у частині приватизації земельних ділянок. Механізм виділення землі в натурі і розпаювання, на мою думку, значно ускладнився. До того ж вартість виготовлення документації, по суті, унеможливлює виконати процес приватизації фермерам.

На недавньому зібранні у Черкасах фермерам цікаво було почути, на яку допомогу від держави чекати цьогоріч.

Фото Лариси СОКОЛОВСЬКОЇ.