Замучені трирічною посухою аграрії півдня України хоч-не-хоч відмовляються від ярих пшениці та ячменю на користь більш витривалих культур, яким стільки води не треба. Зокрема, торік тільки на Херсонщині віддали під «зеленого верблюда» — сорго — 30 тисяч гектарів, а нинішнього року площі під нього сільгоспвиробники планують розширити ще мінімум на 10 тисяч гектарів (висіяти той же ячмінь на них просто не вийшло через нестачу продуктивної вологи у грунті). Водночас чимало фермерів і орендарів, котрі швидко перейшли на сорго, так само швидко у ньому розчарувалися — кому через бездощів’я його довелося пересівати, у кого врожай несподівано виявився таким низьким, що ледь окупив витрати.
Тепер дедалі гучніше лунають скептичні голоси: сорго буцімто для Таврії погано підходить, і варто шукати альтернативні культури — приміром, той же нут. Однак науковці іншої думки: від «зеленого верблюда» не відмовлятися треба, а просто використовувати сорти, максимально адаптовані до умов південного степу, і грамотно застосовувати агротехнології. От з насінням і справді заковика: вибрати украй важко. Адже сортів сорго нам навезли чи не з усього світу, і широко їх рекламують. Та як вони поводитимуться за специфіки нашого клімату, та ще й на богарі, ніхто достеменно не знає, оскільки серйозно вивчати їхні властивості вітчизняні фахівці розпочали зовсім недавно. Хоча певні висновки попереднього етапу цього своєрідного ралі вже «на виході».
— Два роки тому в нашому інституті взялися вивчати властивості врожайних гібридів і сортів сорго, які культивують в Україні. Вибір вражаючий: маємо 21 іноземний сорт — з Франції, США, навіть Угорщини, і 14 тих, які створили на базі українських дослідних станцій та інститутів. Остаточні висновки робити зарано, але найстійкішими до випробувань південноукраїнському степу показують себе чотири сорти та гібриди — французькі «Брігго» й «Фрігго», американський «Спринт-2», і «Еритрея» Генічеської дослідної станції. На першому етапі їхня вегетація була цілком задовільною навіть за рівня продуктивної вологи на дослідних ділянках у 70—75 міліметрів, за норми 120—127 мм, — констатує завідувач лабораторії Інституту зрошувального землеробства НААН України (Херсон), кандидат сільськогосподарських наук Анатолій Коваленко. — А з цих чотирьох максимальну витривалість довів саме «генічанин»: скорочення кількості поживних речовин у ріллі призвело до найменшого зниження врожайності.
Гібриди-лідери в умовах відсутності штучного зрошення й тривалих періодів спеки на Херсонщині дали врожай у 33—38 центнерів з гектара. Їхні конкуренти відчутно відстали, дотягнувши до 26—31 ц/га. Натомість звичний для хліборобів Таврії ячмінь за тих самих умов «розродився» тільки на 13 ц/га. Тож вибір для богарних ділянок степу нині однозначний: тільки «зелений верблюд», і тільки переможець у змаганні на витривалість. А стосовно попиту на білі та кремові різновиди сорго, які охоче споживають в їжу мешканці Африки та південно-східної Азії, у наших аграріїв сумнівів уже давно не залишилося. Приміром, торік практично увесь урожай посередники придбали оптом і вивезли за кордон. Попит на «харчове» сорго у світі не знижується, тож чим більше ми його виростимо, тим більше заробимо валюти. Ралі з вибором фаворитів не завершилося: навпаки, тільки починається!
Херсонська область.
