Третій тиждень січня, а по суті, перший повноцінний робочий тиждень 2003 року, який уже язик не повертається назвати Новим, особливих сюрпризів не приніс. Розпочалися звичайні будні нашого суперечливого часу. В Одесі цілі мікрорайони перестали отримувати необхідну для підтримання тепла кількість газу. У Києві «накрили» черговий цех із піратського виробництва відео. Кабмін нам дозволив, не звітуючи перед податковою, заробляти на неосновній роботі 1095 гривень на рік...
Павлоградські шахтарі минулого понеділка практично припинили відвантажувати паливо для електростанцій «Західенерго». Причина до оскоми банальна — затримки у платежах. Але є тут і один нюанс. Ну ніяк не можуть зрозуміти гірники, чому за одне й те саме вугілля генерувальні електростанції «Дніпроенерго» платять на 30 гривень більше, ніж їхні колеги із «Західенерго». Я розумію, що державне регулювання цін на енергоносії та саму електроенергію в умах буксування економічних реформ —захід не лише вимушений, а й необхідний. Але ми все-таки прагнемо ринку, і змушувати продавати свою працю одному споживачу дешевше, ніж іншому. — це, перепрошую, не ринок, а бозна-що.
«Західенерго», як відомо, входить у так званий Бурштинський енергоострів, яким Україна підключена до єдиної енергосистеми Європи. Провідні фахівці оцінюють існування острова не тільки як техніко-економічний, а і як політичний факт. Бо скільки ми перекидаємо енергії до сусідніх країн, саме стільки звідти й отримуємо. Безперечно, при цьому українська електроенергія має бути конкурентоспроможна за ціною. Чи не тому «Західенерго» сплачує павлоградським шахтарям на 30 гривень менше? І коли це так, а лінії електропередач — один із небагатьох, на жаль, чинників, що пов’язують нас з Європою не на словах, а на ділі, то чому мають потерпати гірники? За політичні амбіції в цивілізованих країнах платить держава. А то, якщо шахтарі наполягатимуть на своєму, дивись, і європейські партнери отримають від нас не якісну за частотою енергію, а віяльні відключення...
Але у нашої держави грошей, як завжди, бракує. І перший повноцінний трудовий тиждень завдав народним депутатам клопоту їхнім пошуком. У Верховній Раді створено робочу групу з... підготовки законопроекту про внесення змін до Держбюджету 2003 року! Одне слово, все, як завжди. Тільки-но ухвалили закон, як миттю всі усвідомили необхідність його переробки. І знову вражають спостерігачів амбіційні популістські пропозиції на кшталт тієї, з якою виступив опозиційний БЮТ — на 50 відсотків збільшити зарплати працівникам охорони здоров’я, освіти й культури.
Ну що тут скажеш! Уже котрий рік усі ми, українці, чудово знаємо і відчуваємо на собі той факт, що фахівцям цієї категорії держава платить за їхню працю непристойно мало. Але ж де узяти додатково 3,6 мільярда розрахункових гривень, необхідних для 50-відсоткового підвищення їхніх зарплат? Глава блоку Юлія Тимошенко, яка виступила цією радикальною ініціативою, пропонує знайти потрібні мільярди, перекроївши бюджет-2003 шляхом зменшення асигнувань низці міністерств і відомств. Але це навряд чи вийде.
У кулуарах подейкують, що ідея скасування податкових пільг щодо ПДВ на виробництво вітчизняних ліків, яка не пройшла торік, не померла остаточно. І вже найближчим часом вона знову пролунає у Верховній Раді. Як то кажуть, не доведи, Господи! За рахунок оподаткування фармації 20-відсотковим ПДВ, можливо, і вдасться нашкрябати гривні, яких бракує для різкого підвищення зарплати, наприклад, медпрацівникам. Та лікувати їм пацієнтів не буде чим. Купівельна спроможність нашого населення нижча за будь-які межі. Вже сьогодні українець, змушений робити вибір між склянкою молока і таблеткою, у середньому витрачає за рік на ліки вдвічі менше, ніж росіянин — близько 62 гривень. А введення ПДВ зробить і ці жалюгідні витрати неможливими, бо роздрібні ціни на ліки збільшаться від 30 до 60 відсотків.
Утім, заспокоює одне: такий розвиток подій на ринку фармації цілком можливий, але водночас і аж ніяк не обов’язковий. Адже тоді, як у кулуарах Верховної Ради мусується питання про скасування податкових пільг виробникам ліків, уряд, навпаки, дає обіцянку збільшити їх випуск і домогтися зниження цін аж на 25 відсотків! Повірити в його наміри, щоправда, важко! Торік ціни на ліки в середньому зменшилися лише на 0,1 відсотка. Така реальність.
Взагалі Кабмін минулого тижня виявив певну активність у питанні щодо захисту споживача. Так, прем’єр дав доручення віце-прем’єру Віталію Гайдуку розібратися з новорічним подарунком наших залізничників — збільшенням тарифів на вантажні перевезення. (До речі, підбиваючи баланс минулого тижня, наша газета висловила здивування з цього приводу). Віце-прем’єр у питанні розібрався оперативно і дійшов висновку, що тарифна політика транспортників має все-таки узгоджуватися з інтересами їх клієнтів. А хто з ним сперечається? От лише досі незрозуміло, нові ціни на вантажні перевезення таки буде запроваджено поступово чи одразу, як і передбачено наказом «Укрзалізниці»?
