Відома в Європі авторська експериментальна спеціалізована школа-комплекс М. Гузика функціонує в місті Южне вже 15 років. На традиційних міжнародних Соловейчиковських читаннях у Москві її директор Микола Гузик мав власну лабораторію, де викладав модель навчально-виховного процесу.
Ще на початку 90-х років минулого століття його погляди не поділяли чиновники від освіти: як можна в радянській школі використовувати надбання християнської моралі або вводити надто ранню спеціалізацію і пускати учня «у вільне плавання», коли він сам обирає для себе напрям, зміст і прийоми навчання.
Усе те, що давно впровадив у своїй школі М. Гузик, тепер, начебто, знайшло втілення в Національній доктрині розвитку освіти в Україні, в якій зазначено, зокрема, що навчання у школах має бути особистісно орієнтовним, спрямованим на конкретного учня, адже діти такі різні і навчати всіх однаково аж ніяк не можна. Воно справді так, але як буде не на словах, а на ділі? Для багатьох педагогів це — головоломка з безліччю невідомих.
Утім, по досвід не треба їхати до Москви, він у портовому місті неподалік Одеси — здобутки Миколи Петровича розставляють всі крапки над «і». Орієнтир даємо не лише для директорів шкіл, педагогів, а й для чиновників з обласних освітянських управлінь, з Міністерства освіти і науки України, які разом з ученими, хоча й розробили нові освітянські канони, та надто пасивно втілюють їх у педагогічну практику, широко не використовують цінний вітчизняний досвід.
Одеська область.
