Сьогодні про Івана Федоровича Телющенка та кероване ним роменське ЗАТ «Слобожанська будівельна кераміка» (СБК) начувана вся країна. Ще б пак, Телющенко за заслуги у відродженні української духовності нагороджений Орденом святого рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня. А його колектив — неодноразовий переможець загальнонаціональних конкурсів, виставок та рейтингів. Утім, добро до добра завжди тулиться, а білої слави ніколи не буває забагато.
І ось новий тріумф: СБК виборює перемогу на Всеукраїнському конкурсі з якості. А, отже, і вінок переможця рейтингу «10 менеджерів, які заслуговують на увагу». Привітань — море.
У столиці про СБК відгукуються як про незаперечного лідера на ринку будівельних матеріалів. З роменської облицювальної цегли зводять житло столичні «Познякижитлобуд» і «Київміськбуд», споруджують і реконструюють майже всі українські храми.
Та хіба тільки у нашій столиці! Під роменську цеглу сьогодні проектують будинки на Кіпрі і в Афінах, Санкт-Петербурзі та інших містах Європи. Нині про колишню заштатну цегельню шанобливо пишуть провідні видання, зокрема і російські. Так, «Комсомолка» 10-мільйонним тиражем повідомляє, що саме з роменської цегли зводитиметься одна з резиденцій російського президента Володимира Путіна.
...По-справжньому Іван Телющенко взявся за відродження Роменського заводу стінових панелей чотири роки тому, коли підприємство вже й на ладан не дихало, а в колективі налічувалося лише 150 працівників проти колишніх 450. Тож наступні три роки виживали лише завдяки бартеру: вимінювали цеглу на зерно, спирт, горілку. Потім усе це добро збували за гроші й виплачували людям мізерну зарплатню. У черзі за нею директор завжди був останній. Добре «інформовані» про це спритники пропонували йому одну оборудку, звабливішу за іншу. Усі пропозиції зводилися до одного: розпродати все наявне обладнання з молотка, після чого оголосити завод банкрутом. Майже два десятки підприємств об’єднання «Сумибудматеріали» (за винятком роменського) саме так і пішли в небуття. Телющенко вистояв. Без жодної копійки інвестицій та підтримки з боку місцевої влади директор СБК наважується на заміну старої техніки. І за якийсь рік роменчани створили справжнє диво: фактично на голому ентузіазмі виготовили унікальний шахтний млин власної конструкції вартістю майже 150 тисяч доларів для розмелювання глини, який і досі не має аналога на території колишнього Союзу. Виробництво одразу пішло вгору, майже на порядок поліпшилася якість продукції. Саме тоді й навідалися до Ромнів представники знаного у світі американського інвестиційного фонду WNІІSEF. Швидше за інерцією, аніж з вірою і надією на співробітництво. А вийшло так, що йому запропонували на реконструкцію підприємства фантастичну суму — 2,5 мільйона доларів. Першу партію цегли, яку до цього українські будівельники змушені були завозити з-за кордону, видали «на-гора» вже через півроку. Ще за три місяці нова лінія вийшла на заплановану проектну потужність — 30 мільйонів штук цегли за рік.
Торік роменчани, вже за власні кошти, розпочали реконструкцію наступної, не менш продуктивної, технологічної лінії. Поєднання виробничого потенціалу дасть можливість щорічно перераховувати до державного бюджету 12—14(!) мільйонів гривень. Середньомісячна зарплата в ЗАТ «Слобожанська будівельна кераміка» також не набагато менша за міністерську — майже 800(!) гривень.
Здавалося, після чотирирічної праці на знос можна й про себе подумати і взяти для перепочинку хоча б невеличкий тайм-аут. Більшість так і вчинила б. А Іван Федорович нині завершує реконструкцію чергової технологічної лінії на одній з харківських цегелень.
Сумська область.
