Спостерігаючи, як упродовж першої половини минулого року неухильно скорочувався експорт металопродукції (ціни на світових ринках впали до найнижчого за 10 років рівня) і зростав його імпорт з країн СНД, мимоволі думалося про кризу системного бізнесу і невідворотний занепад внутрішнього ринку збуту. Але за кілька місяців ситуація змінилася з точністю до навпаки.

Мистецтво торгувати

Чорна металургія нас привчила до свого домінуючого становища в національній економіці. На цю галузь припадає 27 відсотків валового внутрішнього продукту і 47 відсотків валютних надходжень країни. А це — завжди порятунок від дестабілізації на валютному ринку і дефіциту грошей для фінансування бюджету. Здебільшого через це дотепники називають галузь «чорним доктором» — за аналогією з натуральним вишуканим хмільним трунком з лікувальними властивостями. Красиво на слух і багатозначно — по суті. Бо і працюють металурги, що називається, по-чорному. Попри те, що торік чимало підприємств гірничо-металургійного комплексу досягло неабияких фінансово-економічних результатів, структура експорту так і не зазнала змін — до 30 відсотків експорту забирають напівфабрикати. Отже, наявна структура з низьким рівнем переробки металу, якщо її не змінити, і далі провокуватиме антидемпінгові розслідування, за якими — торговельні обмеження. Торік їх не бракувало і на російському, і на європейському, і на китайському, і на американському ринках. Проте вже влітку металурги дочекалися сприятливої погоди: ціни почали зростати, попит підім’яв під себе пропозицію. І вже за підсумками 10 місяців експорт української металопродукції в африканські країни зріс у 1,2 разу, в азійські — в 1,3. Причому не лише напівфабрикатів, а й труб, арматурної сталі, плаского прокату тощо.

Загальне зростання експорту перевищило позаторішній показник на 3,6 відсотка! Металурги, однак, свій успіх передусім пов’язують зі зміною маркетингових схем, а вже потім — кон’юнктури. І цілком слушно, бо торгувати, як засвідчили результати року, вони навчилися добре.

Наука керувати

У червні в столиці відбулася перша загальнодержавна конференція «Споживання металу в Україні». Вона констатувала наявні галузеві перекоси. По-перше, споживання металу в країні за 12 останніх років скоротилося в 6,5 разу. По-друге, найбільше металу споживає саме металургійна галузь. Це тоді, як вона має бути зацікавлена в реалізації своєї продукції в Україні, де здіймається на ноги машинобудування (особливо, сільськогосподарське) і стрімко розгортається будівельна індустрія. Безперечно, ці перекоси спричинив брак платоспроможного попиту в машинобудуванні. Свого часу, коли воно перебувало на межі розвалу, згадував директор з маркетингу та збуту КДГМК «Криворіжсталь» Валерій Стасюк, комбінат був вимушений перейти на виробництво дешевших марок сталі, але сьогодні кредитувати споживача він не в змозі, відмовляється продавати продукцію без передоплати.

Власне, такої самої позиції дотримуються й  топ-менеджери інших флагманів галузі, які продають за кордон продукцію винятково високих переділів: ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», «Азовсталь», ВАТ «Металургійний комбінат «Запоріжсталь», ВАТ «Дніпроспецсталь» та інші.

Зрештою, кон’юнктура і платоспроможність українських потенційних покупців металопрокату вже почали змінюватися на краще. За підсумками року споживання металу збільшилося на 40 відсотків у Луганській області, в Житомирській — більш як утричі, зріс попит на нього в Запорізькому та Донецькому регіонах, у Києві. А от державне регулювання галузі залишало бажати кращого.

Упродовж року переважній більшості меткомбінатів бракувало сировини, тоді як уряд фактично стимулював вивезення металобрухту за кордон, наполягаючи на запровадженні ставки вивізного мита (з 1 січня 2003 року), яка на 12 євро (!) поступалася прийнятій у відповідному законі. Кажуть, це закінчилося не лише цілковитою ревізією контрактів, а й перенасиченням залізорудною сировиною світового ринку.

Жагуче (і для багатьох дивне) бажання вступити до СОТ змушує Україну до 2005 року тримати нульову ставку ввізного мита, тож захистити вітчизняний ринок від імпорту металопродукції можна лише зустрічними антидемпінговими розслідуваннями, що і марудно, і недешево.

Час від часу уряд ініціював безплідні дискусії довкола галузевого експерименту, які скочувалися в одне русло — пільгового оподаткування прибутку меткомбінатів. А вони очікували на інше. Скажімо, на повернення державного боргу з відшкодування ПДВ. Або щоб у собівартість їхньої продукції включали видатки на поточні та капітальні ремонти, які сьогодні обмежуються п’ятьма відсотками від балансової вартості основних фондів. На це очікували і велети на кшталт КДГМК «Криворіжсталь», де оновлювали третій дрібносортовий стан для виробництва арматури, і чимало комбінатів, де лагодити основні фонди вже немає економічного сенсу: дешевше знести їх і побудувати на цьому місці нові.

Галузь гостро потребує інвестицій. За останні десять років із 4,4 мільярда доларів прямих інвестицій їй перепало менш як двісті мільйонів. Металурги це розцінюють, як чорну невдячність.

Потреба лобіювати

Парламентські вибори-2002 не випадково істотно посилили позиції металургів на місцевому і загальнодержавному рівнях. У нинішньому складі Верховної Ради чимало колишніх директорів потужних меткомбінатів країни — Володимир Бойко (ММК імені Ілліча), Геннадій Горлов (ВАТ «Запоріжсталь»), Енвер Цкитишвілі (Алчевський меткомбінат), Володимир Зубанов («Силур») та інші. Вони здобули право відстоювати інтереси своєї галузі і, не відкладаючи це в довгу шухляду, вже скористалися ним. Згадайте, що запроваджене мито на експорт металобрухту поклало край тривалому протистоянню між ними і заготівельниками.

Під ялинку Прем’єр-міністр Віктор Янукович одержав звернення майже 70 народних депутатів на захист інтересів металургів, прийняте з ініціативи Геннадія Горлова. Він краще за інших знає, що досягти ліпших фінансово-економічних результатів у другому півріччі металургам не дало змоги чергове зростання тарифів на електроенергію до 20 відсотків і на транспортні перевезення. Якщо раніше в ціні металургійної продукції транспортна складова становила 5—6, то тепер — 10—11 відсотків. Народні депутати С. Матвієнков, В. Зубанов, І. Бастрига та багато інших наполягають на колегіальному розв’язанні проблеми тарифікації й ціни за користування рухомим складом. Зростання такої ціни, за пропозицією «Укрзалізниці», разом з видатками на перевезення вантажів обійдеться ВАТ «Запоріжсталь», як підрахував Геннадій Горлов, у 180 мільйонів гривень на рік. Це спричинить перегляд програми технічного розвитку підприємства і позбавить його потенційних прибутків. Отже, бюджет недоотримає цього року приблизно 60 мільйонів гривень податків.

Прем’єр-міністрові Віктору Януковичу до розв’язання таких «вузликів» не звикати. Свого часу він розв’язував і набагато складніші, адже мав безпосереднє відношення до створення в Донецькому регіоні вертикального замкненого циклу «вугілля—кокс—метал». Інакше кажучи — до конгломерату виробничих сил і відносин, приватних і загальнодержавних інтересів, що став для фінансово-промислових груп твердим паливом. Воно дало змогу не потонути у приватизаційних хвилях, а торік — рухатися вперед.

Уміння прогнозувати

Орієнтація на експорт — палиця з двома кінцями, яка ставить виробництво продукції в залежність від непередбачуваної ситуації на світовому ринку. Розуміючи це, металурги ще позаторік почали більше уваги приділяти регіональним ринкам. Ця тенденція ще посилиться цього року, про що свідчить добре розгалужена мережа металобаз провідних меткомбінатів країни. Наприклад, сервісні металобази ВАТ «Запоріжсталь» торгуватимуть усім асортиментом продукції комбінату в Дніпропетровську, Харкові, Донецьку, Вінниці, Миколаєві, Черкасах, а в столиці вже створено на базі Торгового дому компанію «Запоріжсталь-Метал-Холдинг».

На думку директора з маркетингу ВАТ «Запоріжсталь» Юрія Сохи, цього року металурги вирішуватимуть низку нагальних зовнішньоекономічних проблем, передусім — на європейському ринку, де слід адаптуватися до нових ринкових умов. Імовірно, що нові квоти на імпорт українського металу можуть з’явитися там, де їх тепер  немає, на що вказує непослідовна політика на ринку чорних металів Угорщини та Польщі. Нещодавнє підписання вигідної для України угоди з Чехією про експорт товстолистового прокату не слід переоцінювати через її тимчасовий і не всебічний характер.

Українським металургам нинішнього року доведеться поборотися і за російського, і за білоруського, і за молдовського споживача. Адже у другій половині року, вважає Юрій Соха, можуть постати серйозні проблеми з експортом металу до Туреччини, Китаю, США.

Власне, такої само думки дотримуються й інші спостерігачі та аналітики, а також спеціалісти з Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції. Але прогнозувати в чорній металургії, як показали результати року, — справа невдячна.