З першого січня Німеччина стала непостійним членом Ради Безпеки ООН. А з лютого вона переймає там головування від Норвегії, яке триватиме два роки. Для неї це непросте завдання: за місяць має бути вирішено, коли і за яких умов США вестимуть війну з Іраком. Німеччина ж, заявивши, що не воюватиме проти цієї країни, має взяти участь у голосуванні Ради Безпеки ООН.
Непостійний член у Раді потрібний для створення більшості в голосуванні. Незважаючи на те, що її головуючий не має жодного впливу на політичні події, за ним залишається право встановлювати порядок розгляду тих чи тих питань. Завдання щодо диригування проблемними питаннями, які спричиняють загострення дискусій, теж покладається на нього.
Наприклад, останній голова Ради Безпеки ООН — посол з Колумбії під тиском США був змушений передати державам-членам лише скорочений варіант доповіді уряду Іраку про воєнні арсенали в країні.
У зв’язку з цими обставинами в Німеччині розпочалися нові дискусії про її позицію щодо можливої війни в Іраку. Канцлер Герхард Шрьодер підтримав заяви міністра закордонних справ Йошки Фішера в інтерв’ю журналу «Шпігель», який повідомив, що не може нічого певного сказати щодо того, як його країна голосуватиме в Раді Безпеки. Канцлер не вбачає в цьому суперечностей і не вважає, що йдеться про зміну його політики.
Чи припускає серйозний німецький політик навіть думку, що ФРН може стати єдиним членом Ради Безпеки ООН, який проголосує проти застосування військової сили в роззброєнні Саддама Хусейна? Звичайно, ні. Адже так Німеччина залишиться осторонь міжнародної політики й може назавжди забути про постійне членство в цій важливій структурі ООН. Навіть утримання під час голосування стало б фатальним сигналом міжнародній спільноті. Це уряд Німеччини визнає і вже потроху ухиляється від свого галасливого «ні» — будь-якій війні проти Саддама Хусейна.
Багато аналітиків вважає, що німецький уряд постав перед дилемою: він і воювати не хоче, і не воювати не може. Адже канцлер Шрьодер, щоб набути бодай короткочасних переваг у передвиборній боротьбі, запевнив громадян, що Німеччина не братиме участі у воєнних діях проти Іраку. Це неможливо, твердять експерти, вже хоча б тому, що країна є членом Північноатлантичного альянсу. Про що не без зловтіхи не стомлюється нагадувати опозиція. Проте й вона, відзначають політологи, очевидно, не знає, як вчинити в цьому випадку. Адже, вказуючи на помилки уряду, консерватори не пропонують жодних конкретних рішень.
Спостерігачі, симпатики й опоненти доходять висновку, що правлячій коаліції буде важко втримати шпагат між вірністю обов’язкам, як союзника в НАТО, й відмовою від застосування військової сили. Залишається лише сподіватися, що, можливо, співпраця з партнерами по ЄС, особливо з Францією, зможе вплинути на розвиток подій. Герхард Шрьодер заявив, що в Раді Безпеки Німеччина дотримуватиметься спільної позиції з Францією, про координацію дій з якою він домовився з її президентом. Ширак теж виступив за ще тіснішу співпрацю з Німеччиною в європейській політиці. За його словами, Німеччина й Франція повинні й надалі залишатися двигуном європейського об’єднання.
А тим часом, за повідомленнями британської преси, в рамках підготовки до війни з Іраком Велика Британія має намір уже цього тижня відправити авіаносець «Арк Роял» та понад 20 тисяч вояків у район Перської затоки. Плановано також мобілізувати 7 тисяч резервістів. Зокрема, «Дейлі телеґраф» сповістила, що військове відомство поінформує про ці плани прем’єр-міністра Тоні Блера після повернення його з відпустки. Після цього Блер, очевидно, повідомить парламенту про передислокацію військ.
